1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України


22 листопада 2019 року

м. Київ


справа № 390/470/15-ц

провадження № 61-19725св18


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,


розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2016 року у складі судді Гершкул І. М., та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Черненка В. В., Франко В. А., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Черненка В. В., Франко В. А.,


ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог


У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.


Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період шлюбу з 15 липня 1989 року сторони набули спільне майно, а саме - автомобіль Mercedes-Benz 814D, причіп СКИФ та автомобіль ГАЗ 2417.


Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2008 року за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Цей будинок сторонами було капітально відремонтовано за спільні кошти у зв`язку з чим збільшилась його вартість, а тому він є об`єктом їхньої спільної сумісної власності.


Позивач вказувала, що спільне життя не склалось, шлюб розірвано, проте взаємної згоди щодо поділу спільного сумісного майна сторони досягнути не можуть. Позивач має право на збільшення розміру частки у майні подружжя, оскільки розмір аліментів, які одержує їх дочка, що проживає з нею, не достатній для забезпечення її розвитку.


ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

визнати житловий будинок із надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя та розподілити його між сторонами, визнавши за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку;

стягнути з ОСОБА_2 на її користь вартість 2/3 частин автомобіля Mercedes-Benz 814D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та причепа СКИФ М2 81064, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, залишивши автомобіль та причіп у власності ОСОБА_2 .


Короткий зміст рішень суду першої інстанції


Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2016 року у складі судді Гершкул І. М., позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості Ѕ частки автомобіля ГАЗ-2417, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 залишено без розгляду. Арешт, накладений ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2015 року на автомобіль ГАЗ-2417, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, скасовано.


Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач звернувся із заявою про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості 1/2 частини автомобіля ГАЗ-2417, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, тому, на підстав пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), зазначена вимог підлягає залишенню без розгляду.


Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.


Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок із надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, залишивши Ѕ частину вказаного житлового будинку з надвірними будівлями у власності ОСОБА_2 .


У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя залишено у власності ОСОБА_2 автомобіль Mercedes-Benz 814D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та причеп СКИФ М2 81064, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості виділеного у натурі майна у сумі 196 791,60 грн.


У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1 516,55 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 12 006,57 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 833,62 грн.


Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний житловий будинок набуто у власність відповідачем у порядку спадкування і сторонами проведено ремонтні роботи, що істотно збільшило його вартість внаслідок спільних трудових і грошових затрат сторін, а тому спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, в якій кожен із подружжя має рівну частку. Також сторонами у період шлюбу набуто у власність автомобіль Mercedes-Benz 814D та причеп СКИФ М2 81064, а тому вказані транспортні засоби є спільною сумісною власністю подружжя і кожен із подружжя має рівну частку.


Суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача про відступ від принципу рівності часток та визнання за нею права власності на 2/3 частини спірного житлового будинку та стягнення з відповідача на користь позивача 2/3 вартості спірних транспортних засобів підлягають лише частковому задоволенню, оскільки позивач дійсно проживає з неповнолітньою дитиною на утримання якої стягнуто аліменти з відповідача, проте суду не надано доказів, які свідчать, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини. У зв`язку із цим суд зробив висновок, що частка кожного з подружжя у спірному майні складає Ѕ частину, а тому за позивачем підлягає визнанню право власності на Ѕ частину спірного будинку. При вирішенні питання про поділ спірних транспортних засобів, суд, враховуючи цільове призначення спірного майна та можливість його використання за належністю кожною зі сторін, зробив висновок, що спірні транспортні засоби необхідно залишити у власності відповідача та стягнути з цього на користь позивача Ѕ вартості спірного майна, що складає 196 791,60 грн.


Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції


Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2016 року:

змінено у частині вирішення вимог щодо поділу житлового будинку з надвірними будівлями та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку, а за ОСОБА_2 право власності на 4/5 частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 ;

скасовано у частині вирішення питання про розподіл судових витрат і стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 981,20 грн, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 801,70 грн.


У частині вирішення вимог про поділ автомобіля Mercedes-Benz 814D та причепу СКИФ рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2016 року залишено без змін.


Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об`єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також і визначена на час розгляду справи ринкова вартість будинку не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкту. Виконання сторонами ремонтних робіт значно поліпшило експлуатаційні та якісні характеристики житлового будинку та його ринкову привабливість для ринку нерухомості у зв`язку з чим відсоток збільшення вартості цього майна складає 550 728 грн / 892 183 грн * 100 % = 61,7 %. Оскільки вартість спірного, який був власністю відповідача, за час шлюбу істотно збільшилась внаслідок трудових та грошових затрат подружжя, то колегія суддів зробила висновок про наявність підстав для визнання його спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .


Разом із тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції помилково визначив частки сторін у спірному будинку рівними, оскільки частка особи якій раніше належав будинок, у будь якому випадку (крім відступу він засад рівності), буде завжди більшою за частку іншої особи, що не була його власником. Оскільки вартість ремонту та покращень, зроблених сторонами у період шлюбу у кожного з подружжя становить 170 727,50 грн (892 183 грн - 550 728 грн) = 341455 грн / 2 = 170 727,50 грн, то частка позивача у спірному будинку складає (170 727,59 грн : 892 183 грн) * 100 % = 20 %, тобто 1/5, частка відповідача (721 455,50 грн / 892 183 грн) х 100 % = 80 %, тобто 4/5.


Колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції щодо визнання автомобіля Mercedes-Benz 814D та причепу СКИФ спільною власністю подружжя, які залишено у власності ОСОБА_2 зі стягненням з нього на користь ОСОБА_1 грошової компенсацію вартості Ѕ частки виділеного в натурі майна у сумі 196 791,60 грн, ринкова вартість яких визначена на підставі висновків судової автотоварознавчої експертизи № 1519 від 02 жовтня 2015 року.


Аргументи учасників справи


У березні 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та закрити провадження у справі. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.


Касаційна скарга мотивована тим, що спірний будинок набутий відповідачем у власність у порядку спадкування, тому на підставі пункту 2 частини першої статті 57 СК України є його особистою власністю. Відповідач самостійно відремонтував цей будинок, доказів істотного збільшення вартості спірного будинку за час шлюбу та участі позивача у ремонтних роботах не надало. Крім того на момент подання цього позову шлюб між сторонами розірвано.


Вважає, що суди повинні були критично оцінити висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 1523, 1524 від 29 липня 2016 року, оскільки він суперечить звіту про незалежну оцінку майна від 23 квітня 2015 року, складений експертами ТОВ "Експертне бюро". Зазначає, що огляд житлового будинку та господарських будівель відбувався за присутності ОСОБА_2 09 червня 2016 року; тому у експерта не було належної інформації відносно технічного стану будинку на момент проведення ремонту, а також на іншу зазначену ним дату - 30 березня 2015 року. ОСОБА_2 вказує, що судова оціночно-будівельна експертиза не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року за № 53/5.


Зазначає, що ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz 814D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 30 березня 2015 року складає 415 377,13 грн, проте станом на день ухвалення рішення ринкова вартість цього автомобіля знизилася, а тому грошова компенсація вартості виділеного у натурі майна у сумі 196 791,60 грн, не відповідає вартості цього транспортного засобу на день ухвалення рішення суду.


ОСОБА_2 зазначає, що є особою із інвалідністю ІІІ групи безтерміново та користується пільгами ветеранів війни - інвалідів війни, тому згідно статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.


У березні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.


Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини, що мають значення і справи, належним чином перевірив доводи сторін та дав їм належну оцінку. Апеляційний суд неправильно застосував статтю 62 СК України, оскільки, визнаючи спірний житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя, не врахував презумпцію рівності часток подружжя на спільне майно згідно статті 70 СК України, тому цей спірний будинок підлягає поділу між сторонами у рівнях частках.


У липні 2017 року ОСОБА_2 подав клопотання, в якому зазначає, що касаційну скаргу підтримує у повному обсязі і просить задовільнити, а касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення, судове засідання проводити без його участі.


Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції


Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .


Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .


Рух справи


У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.


На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.


Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.


Позиція Верховного Суду


Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційних скаргах, з таких мотивів.


Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.


Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.


Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).


................
Перейти до повного тексту