Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 757/14073/16-ц
провадження № 61-29305 сво 18
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Синельникова Є. В., Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний заклад "Театрально-видовищний заклад культури "Театр пластичної драми на Печерську",
третя особа - Театрально-видовищний заклад культури "Київський експериментальний театр "Золоті ворота",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року у складі судді Батрин О. В. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України
у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального закладу "Театрально-видовищний заклад культури "Театр пластичної драми на Печерську" (далі - КЗ "ТВЗК "Театр пластичної драми на Печерську"), третя особа - Театрально-видовищний заклад культури "Київський експериментальний театр "Золоті ворота" (далі - ТВЗК "Київський експериментальний театр "Золоті ворота"), який уточнила
у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2 423,45 грн.
Вказане судове рішення виконано відповідачем лише 15 січня 2016 року.
Оскільки відповідач не провів з позивачем повного розрахунку в день звільнення, тому в силу статті 117 КЗпП України з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку
за період з 08 червня 2015 року до 15 січня 2016 року.
Крім того, відповідач повинен сплатити їй пеню і проценти за користування чужими грошовими коштами та інші суми, передбачені статтею 625 ЦК України.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 липня 2015 року до 15 січня 2016 року (день фактичного остаточного розрахунку) у розмірі 17 219,25 грн, 3 % річних у розмірі
18,72 грн, інфляційні втрати в розмірі 79,92 грн, пеню у розмірі 276,90 грн та проценти за користування коштами у розмірі 138,44 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КЗ "ТВЗК "Театр пластичної драми на Печерську" на користь ОСОБА_1 середній заробіток
у сумі 17 219,25 грн (з відповідними відрахуваннями). Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив із того, що відповідач не провів з позивачем повного розрахунку у день звільнення, тому відповідно до вимог статті 117 КЗпП України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за період з 07 липня 2015 року до 15 січня 2016 року у розмірі 17 219,25 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат, пені та процентів за користування коштами, суд першої інстанції виходив із того, що сторони перебували між собою у трудових, а не цивільно-правових відносинах, тому до цих правовідносин положення цивільного законодавства не застосовуються.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відхилено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат, пені та процентів за користування коштами залишено без змін. Апеляційну скаргу ТВЗК "Київський експериментальний театр "Золоті ворота" задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат, пені та процентів за користування коштами, апеляційний суд виходив із того, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що спірні правовідносини є трудовими, а не цивільно-правовими, тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин положень статті 625 ЦК України,
а також для стягнення пені та процентів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що мала місце не ліквідація КЗ "ТВЗК "Театр пластичної драми на Печерську", а реорганізація шляхом приєднання до ТВЗК "Київський експериментальний театр "Золоті ворота", тому,
незважаючи на те, що юридична особа, яка реорганізована, ще не припинила своє існування, не виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, її права та обов`язки
за договорами (за виключенням тих, що пов`язані із процедурою припинення) вже перейшли до правонаступника. ТВЗК "Київський експериментальний театр "Золоті ворота" здійснив позивачу 4 та 5 травня 2016 року виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 13 603,20 грн, тому відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила: скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції
в частині стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку у сумі 17 219,25 грн; скасувати рішення районного суду в частині відмови
у стягненні 3 % річних, інфляційних втрат, пені та процентів і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 757/14073/16-ц із суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з розпорядженням від 14 червня 2019 року "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи" у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача справу передано для повторного розподілу.
Ухвалою від 15 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначив до судового розгляду.
Ухвалою від 25 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу передав на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою від 21 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справу прийняв та призначив до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що вона не отримувала апеляційної скарги третьої особи, не була повідомлена належним чином про час і місце судового засідання в апеляційному суді. Апеляційний суд на порушення норм процесуального права прийняв до розгляду подані третьою особою нові докази. Судом апеляційної інстанції не доведено, що третя особа була уповноважена сплачувати борги відповідача. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 509, 510, 526, 625 ЦК України і як наслідок зроблено безпідставний висновок, що спірні правовідносини між сторонами є трудовими, а не цивільно-правовими. Також суди не застосували до спірних правовідносин положення статей 536, 1214 ЦК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2018 року ТВЗК "Київський експериментальний театр "Золоті ворота" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції ТВЗК "Київський експериментальний театр "Золоті ворота"
15 січня 2016 року розрахувався з позивачем за відповідача, що підтверджується видатковим ордером № 15/01, але позивач намагалася повторно отримати виплачені їй грошові кошти з відповідача. З 18 березня 2015 року відповідач знаходиться у стані припинення. Рахунки відповідача було закрито з 12 січня 2016 року, всі його борги з другої половини 2015 року виплачувала третя особа, про що суду були надані належні докази. Під час отримання грошей у третьої особи позивач не пред`являла усно або письмово будь-яких претензій, не заперечувала проти їх отримання та не вимагала виплатити їй кошти виключно відповідачем.
КЗ "ТВЗК "Театр пластичної драми на Печерську" як юридична особа припинив свою діяльність 08 лютого 2017 року, що підтверджується витягом із Державного реєстру реєстрації юридичних та фізичних осіб. Повторне стягнення сум може спричинити правонаступнику відповідача збитки.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2019 року у справі 592/11217/16-ц (провадження № 61-35910св18).
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду за обставин пред`явлення колишнім працівником позовних вимог про стягнення з власника або уповноваженого ним органу
3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із невиконанням рішення суду про виплату сум, стягнутих на підставі статті 117 КЗпП України, дійшла висновку про те, що у разі коли має місце невиконання рішення суду про виплату сум, стягнутих на підставі статті 117 КЗпП України, то до цих правовідносин положення статті 117 КЗпП України не застосовуються і права стягувача (колишнього працівника) забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання грошового зобов`язання.
Колегія суддів, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду,вважала, що з наведеними висновками погодитися не можна.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Положеннями вищенаведеної статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівнику не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягнув на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а у разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.