Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа 445/502/16-ц
провадження № 61-31964св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Старосамбірська міська рада,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником позивача ОСОБА_4 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області у складі судді Бонецького Л. Й. від 27 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В., від 05 липня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Старосамбірської міської ради про визнання недійсним рішення міської ради та скасування державного акту на земельну ділянку.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Старосамбірської міської ради Львівської області від 26 серпня 2010 року № 2414 та внесеними до нього змінами від 15 грудня 2011 року № 652 їй передано у власність земельну ділянку площею 0,04 га, цільове призначенням - для садівництва, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказувала, що 06 жовтня 2012 року їй стало відомо, що її сусіду ОСОБА_2 належить земельна ділянка розміром 0,0530 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, про що свідчить пред`явлений ним державний акт, згідно якого частина її земельної ділянки належить ОСОБА_2 . Кінцевий розмір земельної ділянки ОСОБА_2 затверджено рішенням Старосамбірської міської ради Львівської області від 28 квітня 2010 року № 2253, про що їй стало відомо після пред`явлення ОСОБА_2 державного акта. Вважала, що оскаржуване рішення Старосамбірської міської ради Львівської області є протиправним, таким, що порушує її права власника земельної ділянки, оскільки житловий будинок по АДРЕСА_1 та відповідно право на земельну ділянку нею успадковані на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 травня 1995 року № 1064 і при прийнятті оскаржуваного рішення не здійснювалася перевірка даних щодо можливості порушення майнових прав інших осіб за умов відведення земельної ділянки в такому розмірі. Оскільки рішення Старосамбірської міської ради Львівської області від 28 квітня 2010 року № 2253 є протиправним, то скасуванню підлягає також державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2, який виданий на підставі цього рішення.
ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним рішення Старосамбірської міської ради Львівської області від 28 квітня 2010 року № 2253 та державний акт на право власності на земельну ділянку від 19 листопада 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_2, є власністю позивача. Натомість суд встановив, що відповідно до рішення Старосамбірської міської ради від 20 березня 1963 року спадкодавцю позивача - ОСОБА_5 надано право користування земельною ділянкою розміром 1 826 кв. м, однак документи, що встановлюють межі цієї ділянки в натурі (на місцевості) відсутні. При цьому суд вказав, що рішення Старосамбірської міської ради від 23 травня 2012 року № 982 "Про затвердження кінцевого розміру земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " прийнято з порушенням пунктів сім - дев`ять статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тобто без розробленого проекту землеустрою.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 грудня 2016 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивач не довела своє право власності та право користування на земельну ділянку, яка передана у власність ОСОБА_2 . При цьому спростував твердження позивача про накладення частини відповідних земельних ділянок, оскільки рішення Старосамбірської міської ради, яким затверджено кінцевий розмір земельної ділянки позивача, прийнято без розроблення проекту землеустрою, що є порушенням вимог пунктів сім - дев`ять статті 118 ЗК України. Тому дійшов висновку про те, що рішення Старосамбірської міської ради від 28 квітня 2010 року № 2253 "Про затвердження кінцевого розміру земельної ділянки ОСОБА_2 " є правомірним, як і державний акт, виданий 19 листопада 2010 року ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,0530 га, розташовану в м. Старий Самбір Львівської області.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального парва, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, необґрунтованими, такими, що ухвалені без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: приписів статті 116 ЗК України, частини першої статті 90 ЗК УРСР від 08 липня 1970 року, частини першої статті 30 ЗК УРСР від 18 грудня 1990 року.
Вказувала, що згідно генерального плану забудови присадибної ділянки за 1963 рік, закріпленої за будинком АДРЕСА_1, виданого спадкодавцю ОСОБА_5 та свідоцтва про право на спадщину від 15 травня 1995 року № 1064, земельна ділянка під садівництво, надана ОСОБА_2, є частиною її присадибної ділянки, так як саме ОСОБА_5 була єдиним законним землекористувачем, відповідно до планів 1947 року і 1963 року. Крім того, згідно інформації архівного відділу Старосамбірської районної державної адміністрації, наданої за листом від 25 серпня 2009 року № 90 за період 1973 року по 2003 рік відсутнє будь-яке рішення про відчуження будь-якої частини земельної ділянки із садиби АДРЕСА_1. Відповідно до листа міського голови м. Старого Самбора за період з 01 січня 2004 року по 24 липня 2009 року також відсутнє рішення про вилучення вказаної земельної ділянки. Стверджувала, що вказане свідчить про те, що присадибна ділянка закріплена за будинком АДРЕСА_1, повністю перейшла в її користування у порядку спадкування будинку та належала первісному спадкодавцю на правових підставах. Вважає, що судами не з`ясовано причину накладки частини відповідних земельних ділянок.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року Старосамбірська міська рада Львівської області направила заперечення (відзив) на касаційну скаргу та вказувала, що судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень дотримано норм матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 направив заперечення (відзив) на касаційну скаргу та вказував, що судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень дотримано норм матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 направив заперечення (відзив) на касаційну скаргу та вказував, що судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень дотримано норм матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_1 15 травня 1995 року, після смерті ОСОБА_7 спадкоємець успадкувала будинок, розташований по АДРЕСА_1 .
Право користування земельною ділянкою спадкодавця позивача - ОСОБА_5, розміром 1 826 кв. м виникло на підставі рішення виконавчого комітету Старосамбірської міської ради від 20 березня 1963 року. Акт встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) відсутній. Межі земельної ділянки визначені схематично.
Рішенням Старосамбірської міської ради Львівської області від 26 серпня 2010 року № 2414 "Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 " та рішенням від 15 грудня 2012 року № 652 зміст рішення № 2414 викладено в новій редакції, та передано ОСОБА_1 безоплатно у власність для ведення садівництва земельну ділянку площею 0,04 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка межує з раніше приватизованою нею земельною ділянкою і знаходиться за межею земельної ділянки АДРЕСА_2 Самбір, входить у генеральний план присадибної ділянки, яку вона отримала на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 травня 1995 року № 1064.
Рішенням Старосамбірської міської ради Львівської області від 23 травня 2012 року № 982, відповідно до проведених ліцензованою організацією геодезичних робіт, затверджено кінцевий розмір земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, яка передається безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва, а саме 0,0278 га, на підставі якого в подальшому видано державний акт на право власності на земельну ділянку.
З постанови про закриття кримінального провадження від 04 травня 2015 року за матеріалами досудового розслідування, внесеними до ЄРДР від 29 березня 2013 року № 42013150320000009, встановлено, що в загальнодоступній Публічній кадастровій карті України відсутні відомості про земельну ділянку кадастровий номер 4625110100:03:007:0090 площею 0,278 га, власником якої є ОСОБА_1 .