Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 295/10414/13-ц
провадження № 61-45012св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрелітбуд", Реєстраційна служба Житомирського міського управління юстиції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 22 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позову та рішень судів
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелітбуд" (далі - ТОВ "Укрелітбуд"), Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про визнання угоди дійсною, визнання права власності на майно та зобов`язання вчинити певні дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22 травня та 31 липня 2007 року між ним та ТОВ "Укрелітбуд" укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги № 122 та № 139 на загальну суму 840 000,00 грн.
Свої обов`язки щодо надання поворотної фінансової допомоги він виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 22 травня 2007 року № 1 на суму 200 000,00 грн, меморіальним ордером від 31 липня 2007 року № 478/553/00 на суму 450 000,00 грн, меморіальним ордером від 03 серпня 2007 року № 2 на суму 150 000,00 грн та меморіальним ордером від 17 серпня 2007 року № 8 на суму 40 000,00 грн.
Внаслідок існуючої заборгованості, яка виникла із 01 січня 2008 року, між ним та ТОВ "Укрелітбуд" 02 вересня 2010 року укладена угода про погашення заборгованості, згідно з якою майно, яке належало на праві власності ТОВ "Укрелітбуд" у рахунок часткового погашення заборгованості за вказаними договорами поворотної фінансової допомоги передане йому у власність на загальну суму 523 779,64 грн, у тому числі нерухоме майно, а саме арочний склад (ангар), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ТОВ "Укрелітбуд" ухилялося від нотаріального посвідчення зазначеної угоди від 02 вересня 2010 року, посилаючись на відсутність грошових коштів для посвідчення договору.
У зв`язку із цим, він позбавлений права розпоряджатися належним йому майном, оскільки угода від 02 вересня 2010 року не посвідчена нотаріально і не зареєстрована у відділі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції.
Із урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд визнати дійсною, укладену 02 вересня 2010 року між ним та ТОВ "Укрелітбуд" угоду про погашення заборгованості за договорами про надання повторної фінансової допомоги від 22 травня 2007 року № 122 та від 31 липня 2007 року № 139 щодо відчуження нерухомого майна, розташованого на АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на нерухоме майно - арочний склад (ангар) на АДРЕСА_1 ; зобов`язати Реєстраційну службу Житомирського міського управління юстиції зареєструвати за ним право власності на вказаний арочний склад (ангар).
Відповідач у судовому засіданні повністю визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення.
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано дійсним укладений 02 вересня 2010 року між ТОВ "Укрелітбуд" та ОСОБА_1 договір про погашення заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги від 22 травня 2007 року № 122 та від 31 липня 2007 року № 139. Визнати за ОСОБА_1 право власності на арочний склад (ангар), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти вимог відмовлено.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, відбулося його виконання шляхом передачі майна, проте ТОВ "Укрелітбуд"ухиляється від нотаріального посвідчення вказаної угоди, чим порушує права ОСОБА_1 на розпорядження належним йому майном.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирського суду від 04 липня 2018 року ОСОБА_2 залучена до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_1 .
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 22 серпня 2018 року апеляційну скаргу, поданою Прокуратурою Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради задоволено. Заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що
оспорювана угода підлягала і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, а тому не може бути визнана судом дійсною на підставі статті 220 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 22 серпня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки набув його на підставі відплатного договору та ТОВ "Укрелітбуд" не мало право його відчужувати. Апеляційний суд незаконно відхилив клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням її представника у відпустці.
У жовтні 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли доповнення та зміни до касаційної скарги на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 22 серпня 2018 року, яка подана протягом тридцяти днів із дня вручення оскаржуваного судового рішення, в якій заявник додатково зазначала, що суд апеляційної інстанції помилково ототожнив поняття загального строку позовної давності з поняттям строку на оскарження заочного рішення суду, посилалася на праві позиції Верховного Суду України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16 та Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 904/8637/17.
У грудні 2018 року від Прокуратури Житомирської області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, уяких Прокуратури Житомирської областіпросить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано матеріали справи та надано строк на подання відзиву.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з огляду на таке.