Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 642/2638/17
провадження № 61-1845св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний заклад охорони здоров`я "Обласний центр
медико-соціальної експертизи",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року у складі судді Кіся П. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бровченка І. О., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 29 травня 2017 року звернулася до суду з позовом до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Харківської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, в якому просила поновити порушене право на доступність отримання безкоштовно послуг як особи зі статусом інваліда, у межах надання медичної допомоги, у фізкультурно-спортивних об`єктах, в їх складі басейнах, у тому числі приватної форми власності; визнати протиправним рішення Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Харківської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2016 року № 9 про відмову у включенні до її індивідуальної програми реабілітації інваліда заняття з плавання та його скасувати; зобов`язати Комунальний заклад охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Харківської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації включити до її індивідуальної програми реабілітації як інваліда заняття з плавання з тренером та необхідним спортивним інвентарем, не менше трьох, чотирьох разів на тиждень у зручний для неї час із зазначенням місця отримання послуг, з урахуванням зручної транспортної доступності басейну, зокрема в структурному підрозділі "Фізкультурно-спортивний клуб "Локомотив" Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що вона є особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання. Згідно з висновком Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" для неї розроблена програма реабілітації щодо її захворювання та призначено заняття спортом. У програму не включено право позивача на безоплатне відвідування занять з плавання у басейні незалежно від форм власності. Зазначені дії відповідача, на переконання ОСОБА_1, суперечать Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України
"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач зазначив, що не має таких повноважень як надання позивачу права на безкоштовне відвідування басейну в межах програми реабілітації.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2017 року здійснено заміну відповідача Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний-центр медико-соціальної експертизи" Харківська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації на Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації Комунальний заклад охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи".
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що Медико-соціальна експертна комісія на виконання вимог законодавства та з урахуванням стану здоров`я позивача під час встановлені групи інвалідності, а також під час медичного обстеження, у розділі 6 індивідуальної програми позивача не визначила обов`язок для ОСОБА_1 заняття фізкультурно-спортивною реабілітацією, а тому заняття з плавання як вид реабілітації суперечить її стану здоров`я. Відповідно до висновку Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка Національної академії медичних наук України" від 30 грудня 2015 року № 784519 рекомендовано позивачу водні процедури, басейн, проте у висновку не зазначено про плавання як вид реабілітації, а тому правова позиція позивача у справі є безпідставною.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали апеляційного суду і попереджено, що у разі невиконання вимог ухвали апеляційну скаргу буде визнано неподаною та повернуто апелянту.
Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору, апеляційний суд зробив висновок, що передбачені законом підстави для задоволення такої заяви ОСОБА_1 відсутні, так як нею не надано достатнього обсягу доказів, які б свідчили про її тяжкий матеріальний стан та які б виключали можливість зловживання правом на звільнення від оплати судового збору (дані податкової інспекції про відсутність доходів, довідки відповідних реєстраційних органів про відсутність нерухомого майна, дані Національної поліції про наявність транспортних засобів, довідки відділу соціального захисту тощо).
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 листопада 2017 року заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року до ухвалення судового рішення у справі судом апеляційної інстанції. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що саме ОСОБА_1, а не суд повинна доводити у визначеному законом порядку обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, однак нею відповідних доказів не надано, вона не зверталася до суду з клопотанням про витребування таких доказів у разі існування труднощів надавати їх самостійно, не заявляла клопотання про призначення експертизи з метою спростування висновків фахівців, які розробляли індивідуальний план реабілітації.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг ОСОБА_1 .
У касаційних скаргах, поданих до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у листопаді 2017 року та до Верховного Суду у лютому 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2017 року відповідно, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що заявник надала докази скрутного майнового стану не в достатньому обсязі, зобов`язаний був залишити апеляційну скаргу без руху з метою надання ОСОБА_1 доказів скрутного майнового стану. Зазначає, що розмір судового збору, який необхідно сплатити за подання апеляційної скарги у справі, що переглядається, становить 199 % від місячного розміру її пенсії (1 412, 00 грн). Вважає оскаржувану ухвалу апеляційного суду незрозумілою, оскільки у цьому судовому рішенні не зазначено, які саме докази потрібно надати суду для вирішення клопотання про звільнення її від сплати судового збору.
Касаційна скарга на постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2017 року обґрунтовується тим, що заявник не отримувала повістку про виклик до апеляційного суду у судове засідання, призначене 20 грудня 2017 року, справу розглянуто судом апеляційної інстанції без її участі, за відсутності доказів належного сповіщення про розгляд справи судом.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Комунальний заклад охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" надало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2017 року, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін. Відповідач зазначив, що індивідуальний план реабілітації ОСОБА_1 розроблявся професійно та не потребує внесення змін до неї.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року залишено без руху.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів") заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року, а ухвалою від 13 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2017 року.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судової ухвали визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова апеляційного суду має відповідати вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.