Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа №295/14114/16-ц
провадження №61-126св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області, про встановлення порядку користування та розпорядження земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду
від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Григорусь Н. Й.,
Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області, з позовом, у якому просив встановити порядок використання та розпорядження земельною ділянкою за адресою:
АДРЕСА_1 згідно висновку земельно-технічної експертизи від 27 липня 2017 вказаному у додатку 5 (варіант 4).
2. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договорів дарування частини житлового будинку від 30 травня 2002 року та від 10 липня 2003 року та згідно технічного паспорту на житловий будинок від 20 квітня 2016 року, позивач є власником 257/300 частин будинку по
АДРЕСА_2 . У вказаних документах прописані придбані ним кімнати та інші складові в будинковолодінні з визначенням площі, відповідно до яких позивач має у власності 83 кв. м у будинку, із яких: житлова площа - 56, 7 кв. м та допоміжна - 26, 3 кв. м. Крім того, позивачу належать прибудинкові споруди, зокрема: сарай "Б", уборна "У", альтанка "Г" та частина огорожі.
3. На підставі рішення Житомирської міської ради від 12 листопада 2002 року, з урахуванням договору дарування від 30 травня 2002 року, позивачем приватизована частина земельної ділянки площею 0, 0275 га та отримано державний акт про право приватної власності на землю.
4. 24 жовтня 2005 року за ініціативою та за кошти відповідача проведено землемірні роботи, на підставі яких між позивачем та ОСОБА_2 укладено угоду про порядок використання та розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_5 . Дана угода підписана обома сторонами. В угоді вказано фактичне користування земельною ділянкою відповідачем в розмірі 0, 0134 га. Нотаріально не було посвідчено вказану угоду, але відповідач її визнає та протягом понад 10 років не заперечує проти неї.
5. Після приватизації своєї частини земельної ділянки, відповідач по спільній межі побудував капітальний фундамент. На фундаменті між АДРЕСА_5 і спільним будинком сторін він також побудував металопрофільну огорожу, а на частині фундаменту між їх будинком та домоволодінням по АДРЕСА_7 самочинно здійснив прибудову без жодних дозволів та погодження з позивачем.
6. Посилаючись на те, що у добровільному порядку нотаріально посвідчити угоду з приводу спільного землекористування та отримати можливість у подальшому оформити позивачем право власності в повному обсязі не вдалося, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира
від 14 листопада 2017 року у складі судді Слюсарчук Н. Ф. позов задоволено.
8. Встановлено порядок користування земельною ділянкою за четвертим варіантом висновку за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 27 липня 2017 року (додаток 5), який є невід`ємною частиною цього висновку.
9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що четвертий варіант порядку (додатку № 5 до висновку судової земельно-технічної експертизи від 27 липня 2017 року) є найбільш прийнятним для сторін, оскільки за цим варіантом порядку користування земельною ділянкою сторонам виділяються земельні ділянки відповідно до їх ідеальних часток в домоволодінні, які передбачають нормальне користування співвласниками земельними ділянками, і при цьому зберігається можливість проїзду та проходу на свої земельні ділянки з врахуванням нормального користування співвласниками належними їм частинами будинку і здійснення догляду за ними.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано доказів необхідності та відмови відповідача від підписання іншої угоди про порядок користування земельною ділянкою чи наявності будь-яких інших перешкод для звернення у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", до органу місцевого самоврядування (інших компетентних органів і установ) з метою складання необхідної технічної документації, встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачі земельної ділянки у власність або у користування позивачу. Наявна в матеріалах справи (долучена до позовної заяви) угода має більший розмір ніж визначено правовстановлюючими документами (а.с. 13), а єдиний лист на ім`я відповідача повернувся позивачу не ушкодженим і з відміткою "за закінченням терміну зберігання", тобто відповідач не був ознайомлений з його змістом. Також не надано доказів того, що співвласники будинку зверталися до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із відповідними заявами під час розгляду справи судом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не вірно визначив характер правовідносин, що виникли між сторонами та не застосував положення статей 88 та 152 ЗК України, які підлягали до застосування.
14. Заявник також указав на безпідставне посилання апеляційного суду на укладену 24 жовтня 2005 року між сторонами угоду щодо користування земельною ділянкою, оскільки така угода прямо суперечить стаття 215, 220, 640 ЦК України. Нікчемну угоду не можна оспорювати ані в досудовому ані в судовому порядку, оскільки вона не має правових наслідків і вважається не укладеною.
Доводи інших учасників справи
15. Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу аргументовано тим, що апеляційний суд правильно визначив характер правовідносин, що виникли між сторонами, повно встановив фактичні обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
17. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18. Згідно договорів дарування від 10 липня 2003 року та від 30 травня
2002 року ОСОБА_1 є власником 257/300 частин житлового будинку
у АДРЕСА_3 . Технічний паспорт на вказану частину будинку виданий 20 квітня 2016 року.
19. Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю
від 23 грудня 2002 року ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка 0,0275 га за тією ж адресою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд.
20. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 листопада
1994 року ОСОБА_2 прийняв у спадщину 43/100 частин жилого будинку АДРЕСА_3 .
21. Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 03 листопада 2006 року ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка 0,0134 га за тією ж адресою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд.
22. 24 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено угоду про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 . Загальна площа земельної ділянки зазначено 0,0543 га.
23. З відповіді прокуратури Житомирської області вбачається, що на власній земельній ділянці площею 0,0134 га відповідач ОСОБА_2 здійснює добудову без будь-яких дозвільних документів, про що на виявлені порушення внесено припис із вимогою зупинити будівельні роботи з 06 вересня 2013 до моменту реєстрації в Інспекції повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
24. У відповідності до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 27 липня 2017 року, запропоновано чотири можливі варіанти порядку користування земельною ділянкою загальною площею 0, 0565 га кадастровий номер 1810136300:08:008:0052 за адресою:
АДРЕСА_5 ), виходячи з фактичного користування земельною ділянкою на підставі укладеної 24 жовтня 2005 року угоди між позивачем та відповідачем й з урахуванням державного акту на право власності на земельну ділянку, що закріплює за ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 0134 га та без врахування самовільних забудов на земельній ділянці, надані в дослідницькій частині і зображені на схемах в додатках №№ 1-5 до даного висновку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
25. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
26. Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
27. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
28. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.