Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 495/6499/16-ц
провадження № 61-34154св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Укртелеком",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року в складі суддів Заїкіна А. П., Калараша А. А., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") в особі Одеської філії про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач указувала на те, що 30 листопада 2001 року її було прийнято на роботу до Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на посаду електромеханіка другої категорії в цех технічної експлуатації станційних споруд № 1, АТС-2. Згодом її було переведено на посаду електромеханіка станційного устаткування електрозв`язку першої категорії станційно-лінійної дільниці № 1 м. Білгород-Дністровський, районного центру телекомунікації № 615, м. Білгород-Дністровський Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком".
На підставі Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ОСОБА_1 було мобілізовано до військової частини А3163, у зв`язку з чим 15 червня 2016 року вона підписала контракт для подальшого проходження військової служби під час мобілізації.
Позивач зазначала, що 25 липня 2016 року до неї звернувся спеціаліст по роботі з персоналом Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" із пропозицією звільнитися з роботи за угодою сторін, від якої вона відмовилася.
5 серпня 2016 року ОСОБА_1 було запрошено до Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", де їй було вручено наказ від 29 липня 2016 року № 940-к про звільнення її з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з призивом на військову службу за контрактом.
Указуючи на те, що її звільнення з роботи відбулось з порушенням чинного законодавства, оскільки відповідно положень частин третьої та четвертої статті 119 КЗпП України, за нею на час дії особливого періоду або до дня фактичної демобілізації посада, місце роботи і середній заробіток зберігається, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним й скасувати наказ Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" від 29 липня 2016 року № 940-к, поновити її на посаді електромеханіка станційного устаткування електрозв`язку першої категорії районного центру телекомунікації № 615, станційно-лінійна дільниця № 1 м. Білгород-Дністровський, Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в м. Білгород -Дністровський Одеської області, вул. Першотравнева, 70, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та компенсацію заподіяної моральної шкоди в розмірі 10000 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі просила допустити до негайного виконання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" від 29 липня 2016 року № 940-к "Про припинення трудового договору (контракту) та звільнення ОСОБА_1 з посади електромеханіка станційного устаткування електрозв`язку першої категорії станційно-лінійної дільниці № 1 в м. Білгород-Дністровському районного центру телекомунікацій № 615 Білгород-Дністровського технічного департаменту Одеської філії публічного акціонерного товариства "Урктелеком".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді електромеханіка станційного устаткування електрозв`язку першої категорії станційно-лінійної дільниці № 1 м. Білгород-Дністровському районного центру телекомунікацій № 615 Білгород-Дністровського технічного департаменту Одеської філії публічного акціонерного товариства "Урктелеком".
Стягнуто з Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7774 грн 95 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 була мобілізована та уклала контракт про проходження військової служи на час дії особливого періоду, відтак відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за нею зберігається місце роботи і заробітна плата.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено у справі нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у позові.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення відносно Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", яка не є юридичною особою та не може бути стороною у спорі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2019 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області цивільну справу № 495/6499/16-ц.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції до канцелярії апеляційного суду було подано клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, однак під час судового засідання вказане клопотання було відсутнє в матеріалах справи.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" подало заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що позивач з 2001 року перебувала у трудових відносинах з Одеською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" .
На підставі Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ОСОБА_1 була мобілізована до військової частини А 3163 та підписала контракт для проходження військової служби під час мобілізації, що підтверджується копією контракту від 15 червня 2016 року (а.с.9-12). Контракт укладено на особливий період, але не менше одного місяця до оголошення демобілізації та етапів звільнення у ході демобілізації, визначених Генеральним штабом Збройних Сил України.
5 серпня 2016 року ОСОБА_1 було вручено наказ від 29 липня 2016 року № 940-к про звільнення її з посади електромеханіка станційного устаткування електрозв`язку першої категорії станційно-лінійної дільниці № 1 м. Білгород-Дністровський, районного центру телекомунікації № 615, м. Білгород-Дністровський Одеської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з призивом на військову службу за контрактом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вказав на те, що позивачкою пред`явлено позов до філії підприємства, яке в силу положень статті 95 ЦК України не є юридичною особою, а, отже, не наділене цивільною-процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право на справедливий судовий розгляд, а судові процедури не повинні бути формальними.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що участь у справі як відповідач приймало саме ПАТ "Укртелеком" через свого представника, про що свідчить наявна у матеріалах справи довіреність ПАТ "Укртелеком", якою уповноважено старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення Одеської філії ПАТ "Укртелеком" Адабаша О. В. представляти інтереси товариства в усіх судових інстанціях (а. с. 31).
Так, вказаним представником ПАТ "Укртелеком", а не Одеської філії ПАТ "Укртелеком", було подано заперечення на позов ОСОБА_1 у суді першої інстанції (а. с. 26-30), він також приймав участь у ході розгляду справи як представник ПАТ "Укртелеком", а не Одеської філії ПАТ "Укртелеком".
Апеляційна скарга також була подана представником ПАТ "Укртелеком" та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 6 лютого 2017 року відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою (а.с. 121).
Отже, як у суді першої інстанції так і в апеляційній, учасником справи було ПАТ "Укртелеком" в особі їх представників.
Апеляційний суд на зазначене належної уваги не звернув та не врахував, що ПАТ "Укртелеком" фактично було залучено та приймало участь у розгляді справі, як сторона, користувалося усіма правами та обов`язками сторони у справі, приймало участь у справі, яка переглядається, через свого представника, так як видало довіреність на представництво його інтересів у суді.