Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 577/1647/16-ц
провадження № 61-28073св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Виконавчий комітет Конотопської міської ради Сумської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2017 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселення її разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, зобов`язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні квартирою та надання ключів від неї.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 2007 року перебувала з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, а 08 серпня 2009 року вони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану у м. Конотопі Конотопського міськрайонного управління юстиції Сумської області. Мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після реєстрації шлюбу позивач була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 . У цій квартирі згодом були зареєстровані їхні діти. Проте фактично з весни 2009 року вони проживали у квартирі АДРЕСА_1, яка належить матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка вказану квартиру їм надала для постійного проживання як членам своєї сім`ї без будь-якої плати за користування нею. У вказаному приміщенні вона з чоловіком зробили капітальний ремонт, придбали меблі та побутову техніку. 23 лютого 2016 року ОСОБА_2 завдав їй тілесних ушкоджень та вигнав із вказаної квартири, де вони мешкали протягом тривалого часу, у зв`язку з чим вона змушена була тимчасово наймати житло, де на теперішній час проживає разом з дітьми. Позивач намагалася вирішити мирним шляхом конфлікт з відповідачами щодо свого проживання разом з дітьми у квартирі АДРЕСА_1, однак це не дало бажаних результатів. При зверненні за допомогою до органу опіки та піклування Конотопської міської ради Сумської області, Конотопського відділу поліції їй рекомендовано звернутися до суду. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення її разом з неповнолітніми дітьми у вказану квартиру, зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити їй та дітям перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати їй ключі від квартири.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з дітьми проживала у спірній квартирі, проте не може вважатися членом сім`ї відповідача ОСОБА_3, оскільки вона зареєстрована з дітьми в іншій квартирі. Суд також зазначив, що на час розгляду справи вирішується питання про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 .
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 27 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_1 з дітьми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у квартиру АДРЕСА_1 за вказаною адресою. Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та неповнолітнім дітям: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати ОСОБА_1 ключі від зазначеної квартири.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Сумської області від 27 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2016 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_1 з дітьми: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у квартиру АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та неповнолітнім дітям: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 і надати ОСОБА_1 ключі від зазначеної квартири.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 добровільно надала дозвіл на проживання в належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 її сину ОСОБА_2, його дружині ОСОБА_1 та їхнім дітям на безоплатній основі та без будь-якого укладення договору найму і переконливих доказів на підтвердження того, що вселення цих осіб у спірну квартиру відбулось на підставі інших умов відповідачами не надано. Отже, зазначені особи в порядку, передбаченому частиною другою статті 156 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), набули право користування спірною квартирою. На час звернення до суду з позовом позивач та її неповнолітні діти не визнавались такими, що втратили право користування квартирою.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2017 року. Посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2016 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що на час вселення позивача спірна квартира належала ОСОБА_3, а квартира АДРЕСА_2, в якій зареєстрована позивач разом з дітьми, - її чоловікові ОСОБА_7 на праві приватної власності. Стверджує, що не надавала дозвіл на постійне, безоплатне, безстрокове проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у своїй квартирі. На час розгляду справи позивач не є членом її сім`ї оскільки розірвала шлюб із співвідповідачем у справі. Оскаржуваним рішенням порушуються її майнові права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08 серпня 2009 року позивач ОСОБА_8 та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Конотопі Конотопського міськрайонного управління юстиції Сумської області (а.с.7).
Сторони мають трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8-10).
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 серпня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Визначено місце проживання малолітніх дітей з матір`юОСОБА_1 (а.с. 172).