Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 725/3981/14
провадження № 61-10358сво19
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (після зміни назви - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"),
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., від 25 квітня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", після зміни назви акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
АТ КБ "ПриватБанк" мотивувало свої вимоги тим, що 04 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США на термін до 04 квітня 2014 року та зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та порядку, встановленими кредитним договором. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище договором у той же день між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.
Позичальник допускав порушення виконання умов договору, у зв`язку з чим у 2012 році банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який був задоволений рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 грудня 2012 року, на виконання якого 16 квітня 2014 року АТ КБ "ПриватБанк" здійснило реалізацію предмета іпотеки (квартири), проте коштів від реалізації квартири не вистачило на погашення усієї суми заборгованості.
Станом на 06 травня 2014 року заборгованість за вказаним кредитним договором складала 85 580, 62 доларів США, що за курсом 11, 46 грн відповідно до службового розпорядження Національного банку України (НБУ) від 06 травня 2014 року складає 980 753,95 грн. Вказана заборгованість складається з наступного: 20 974,29 доларів США - заборгованість за кредитом, 18 992, 03 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 575, 42 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; 40 942, 84 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 21, 82 доларів США - фіксована частина, 4 074, 23 доларів США - процентна складова.
Відповідно до умов кредитного договору та договору поруки банком було направлено на адресу боржника та поручителя письмову вимогу про виконання зобов`язання, проте вказана вимога залишена без задоволення.
Із урахуванням зазначеного, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість у сумі 85 580, 62 доларів США, що станом на 06 травня 2014 року становило 980 753, 95 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 07 жовтня 2014 року у складі судді Федіної А. В. позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № CVF0GA00000089 у сумі 85 580, 62 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 травня 2014 року складає 980 753, 95 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що позичальник ОСОБА_1 не виконував належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, укладеним між ним та АТ КБ "ПриватБанк". У рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 та реалізовано вказане майно. Однак вартості предмету іпотеки було недостатньо для погашення всієї суми боргу. Після звернення стягнення на предмет іпотеки, станом на 06 травня 2014 року, у позичальника ОСОБА_1 існує заявлена банком заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2, який поручився перед банком за належне виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором. Крім того, суд вважав, що підстав для застосування строку позовної давності до вказаних правовідносин немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 07 жовтня 2014 року в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 скасовано. У позові АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 відмовлено. Змінено розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим,що суд першої інстанції безпідставно стягнув заявлену банком заборгованість, у тому числі, й солідарно з поручителя, не врахувавши, що порука ОСОБА_2 була припинена. При цьому, апеляційний суд послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 370/391/16-ц (провадження № 61-11525св18), в якій було встановлено аналогічні фактичні обставини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 квітня 2019 рокуі залишити в силі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 07 жовтня 2014 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, тому вважає, що апеляційний суд безпідставно прийняв до розгляду його апеляційну скаргу, а повинен був відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Першотравневого районного суду м. Чернівці.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року справу за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду.
04 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2019 року вищевказану справу прийнято до розгляду, призначено розгляд справи Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу на надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 квітня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США на термін до 04 квітня 2014 року.
У той же день, між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до пункту 16 якого предметом даного договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 04 квітня 2008 року.
Пунктом 12 вказаного договору поруки встановлено, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором від 04 квітня 2008 року.
09 лютого 2012 року до суду поштою була направлена позовна заява ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 грудня 2012 року у справі № 2-635/2012, зокрема у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року у сумі 57 742, 71 долара США, звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 08 травня 2013 року заочне рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 грудня 2012 року у частині звернення стягнення на предмет іпотеки змінено.
Викладено абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №СУР0СА00000089 від 04 квітня 2008 року у розмірі 57 742,71 доларів США, яка складається з непогашеної суми кредиту - 29 655,58 доларів США, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 11 408,85 доларів США, комісії за користування кредитом - 329,62 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором - 13 569,13 доларів США, штрафу - 31,37 доларів США та штрафу - 2 748, 16 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 37,10 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу цієї квартири ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Необхідність передання справи, яка переглядається, на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду обґрунтовувала наявністю процесуальних перешкод для ухвалення власного судового рішення, пов`язаних з існуванням іншого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 370/391/16-ц (провадження № 61-11525св18).
Свої висновки у подібних правовідносинах Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у зазначеній постанові, на яку при вирішенні цієї справи послався апеляційний суд, мотивував тим, що направивши боржнику вимогу про дострокове повернення кредиту, банк на власний розсуд використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, процентів, комісії і пені за порушення умов договору та змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії кредитного договору і договору поруки як додаткового (акцесорного) способу забезпечення виконання зобов`язань, зокрема і щодо припинення поруки після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, а тому порука є припиненою відповідно до частини четвертої статті 554 ЦК України, оскільки банк протягом шести місяців з дня настання зміненого строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимог до поручителя.
На переконання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду існує необхідність відступлення від вказаного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній вище постанові Верховного Суду, оскільки зміна строку виконання кредитного договору не змінює істотних умов договору поруки, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання. Порука, як і раніше, припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту (пункт 12 договору поруки), а змінюється тільки строк, від якого вказані 5 років поруки починають свій відлік (у цьому випадку вони відраховуються не з квітня 2014 року, строку повернення кредиту, визначеного умовами спірного кредитного договору, а з лютого 2012 року, коли банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення всієї суми кредиту).