Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 161/6403/18 (4-с/161/68/18)
провадження № 61-46087св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Шпірук Валентин Юрійович,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Волинської області від 17 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Русинчука М. М., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Шпірука В. Ю. (далі - Другий ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області).
Скарга мотивована тим, що на виконанні у Другому ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області перебувало виконавче провадження № 53668687, відкрите на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області за виконавчим листом № 2-2310/2010 від 23 грудня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") заборгованості за кредитним договором.
07 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області, в якій просив закінчити виконавче провадження № 53668687 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Також 27 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області, в якій просив зняти арешт з майна у зв`язку зі скасуванням заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2010 року.
23 квітня 2018 року ОСОБА_1 отримав відповідь на свою заяву
від 27 березня 2018 року, з якої вбачається, що 23 лютого 2018 року виконавче провадження № 53668687 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до заяви стягувача у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення. Крім того, 23 лютого 2018 року винесено постанови про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 2 450 грн та стягнення виконавчого збору в сумі 104 813,03 грн.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених вимог скарги, просив суд визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Шпірука В. Ю. від 23 лютого 2018 року: про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження"; про стягнення виконавчого збору; про стягнення витрат виконавчого провадження; зобов`язати старшого державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Шпірука В. Ю. закрити виконавче провадження
№ 53668687 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2018 року (у складі судді Гриня О. М.) скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області
Шпірука В. Ю. від 23 лютого 2018 року № 53668687 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області
Шпірука В. Ю. від 23 лютого 2018 року у виконавчому провадженні
№ 53668687 про стягнення виконавчого збору.
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області
Шпірука В. Ю. від 23 лютого 2018 року у виконавчому провадженні
№ 53668687 про стягнення витрат виконавчого провадження.
У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника грошових коштів є здійснення державним виконавцем дій щодо фактичного стягнення з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Оскільки підставою для подання заяви державному виконавцю про закінчення виконавчого провадження була сплата коштів ОСОБА_1 на виконання умов угоди про врегулювання боргу від 21 лютого 2018 року № 1, то суд першої інстанції вважав, що підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у суб`єкта оскарження не було. З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що відсутні й підстави для стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 17 вересня 2018 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня
2018 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державним виконавцем в межах даного виконавчого провадження здійснювалися виконавчі дії з примусового виконання рішення суду, у зв`язку з чим такі витрати є витратами виконавчого провадження, які підлягають стягненню з боржника, а тому постанова державного виконавця від 23 лютого 2018 року про стягнення цих витрат в розмірі 2 450 грн з боржника ОСОБА_1 є правомірною та винесена з додержанням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, апеляційний суд зазначив, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, оскільки державним виконавцем виконавче провадження було закінчено саме у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі
пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Разом з тим, державний виконавець, отримавши від стягувача в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заяву про самостійне фактичне виконання боржником згаданого рішення суду в повному обсязі згідно з виконавчим документом мав повне право закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження",
і винести постанови про стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження. При цьому Закон України "Про виконавче провадження" не зобов`язує державного виконавця перевіряти зазначену заяву стягувача щодо розміру одержаних останнім коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу. Отже, обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми. Таким чином, виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
При ухваленні судового рішення апеляційний суд порушив норми матеріального права, повно та всебічно не дослідив обставини справи, чим порушив основні завдання цивільного судочинства про справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свобод чи інтересів ОСОБА_1 .
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду
від 20 травня 2010 року у справі № 2-2310/2010 позов ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк"
1 046 430,35 грн заборгованості за кредитними договорами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" 1 700 грн витрат з оплати судового збору, 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 23 грудня 2010 року видано виконавчий лист № 2-2310/2010 щодо примусового виконання рішення суду, який 30 березня 2017 року було пред`явлено до Другого ВДВС Луцького МУЮ у Волинській області, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 53668687.
23 травня 2017 року старшим державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1
21 лютого 2018 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено угоду про врегулювання боргу № 1 до кредитного договору від 06 грудня 2007 року, на виконання якої ОСОБА_1 сплатив кошти на рахунок
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі 140 000 грн та 52 000 грн.
22 лютого 2018 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області з листом, в якому просило закінчити виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.
23 лютого 2018 року за заявою стягувача ПАТ "ОТП Банк" виконавче провадження завершено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням рішення.
23 лютого 2018 року старшим державним виконавцем Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Шпіруком В. Ю. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 104 813,03 грн.
23 лютого 2018 року старшим державним виконавцем Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Шпіруком В. Ю. винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 2 450 грн.
Постановами старшого державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Шпірука В. Ю. від 27 лютого 2018 року відкрито виконавчі провадження щодо виконання вказаних вище постанов державного виконавця про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 104 813,03 грн та витрат виконавчого провадження - 2 450 грн.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі задоволено. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2010 року скасовано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.