1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України


21 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 159/517/16-ц

провадження № 61-25377св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 березня

2017 року в складі судді Денисюк Т. В. та рішення Апеляційного суду Волинської області від 08 червня 2017 року в складі колегії суддів:

Русинчука М. М., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Апеляційного суду Волинської області від 08 червня 2017 року в складі колегії суддів: Русинчука М. М., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 16 грудня 2014 року ОСОБА_1 підписав заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", відповідно до якої йому відкрито картковий рахунок і видано картку для виплат терміном дії до листопада 2017 року.

Вказує, що 16 грудня 2014 року ОСОБА_1 поповнив картку власними коштами на суму 594 666 грн і того ж дня здійснив за межами території України покупки товарів. Після здійснення конвертації валюти на запит іноземного банку для розрахунку за товар на рахунку відповідача не вистачило власних коштів, у зв`язку з чим банком надано кредит на загальну суму 179 221,67 грн.

Станом на 31 грудня 2015 року кредит відповідачем не повернуто, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 405 336,42 грн, яка складається з тіла кредиту - 179 221,67 грн, відсотків за користування кредитом - 205 262,07 грн, комісії - 1 074,76 грн, штрафів: 500 грн та 19 277,29 грн.

На підставі викладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути із

ОСОБА_1 заборговані у розмірі 405 336,42 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області

від 06 березня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором від 16 грудня 2014 року, яка станом на 31 грудня 2015 року становить 405 336,42 грн та складається з 179 221,67 грн заборгованості за кредитом, 205 262,07 грн заборгованості за відсотками, 1 074,76 грн заборгованості за комісією, 500 грн та 19 277,92 грн штрафів.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 6 769 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 за укладеним 16 грудня 2014 року з банком договором було допущено несанкціонований овердрафт, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку він не погасив, тому заявлений банком позов про стягнення заборгованості з відповідача підлягає до задоволення.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 08 червня 2017 року змінено в частині розміру стягнутої заборгованості.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за несанкціонованим овердрафтом за договором від 16 грудня 2014 року станом на 31 грудня 2015 року в розмірі 240 750,60 грн, яка складається

з: 179 221,67 грн заборгованості за кредитом, 60 454,17 грн заборгованості за відсотками; 1 074,76 грн заборгованості за комісією, а також судові витрати у розмірі 3 611,26 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що списання з картки відповідача грошових коштів виходячи з конвертаційного курсу долара США внаслідок чого у нього виник несанкціонований овердрафт, було проведено відповідно до умов і правил надання банківських послуг

у ПАТ КБ "ПриватБанк", з якими відповідач був ознайомлений і погоджувався.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо розміру заборгованості за тілом кредиту та комісією, а також дійшов висновку про зменшення розміру відсотків та про відмову у стягненні штрафу.

Так, односторонньої зміни процентної ставки з 01 квітня 2015 року на 3,5 % в сторону збільшення не може бути застосовано через її нікченість, тому розрахунок заборгованості за відсотками необхідно проводити за базовою місячною ставкою - 2,7 %, що становить 32,4 % річної процентної ставки.

Не підлягає до задоволення вимога банку щодо стягнення на його користь з відповідача передбаченого пунктом 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг штрафу в розмірі 500 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків

та комісій, оскільки стосується заборгованості щодо кредитного ліміту, який ОСОБА_1 не встановлювався.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого

спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що банк не надав суду жодних доказів, що відповідач зобов`язаний сплатити йому грошові кошти, зазначені у позовній заяві, оскільки між сторонами не було укладено кредитного договору. Позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами.

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що відповідач був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, що підтверджується зібраними у справі доказами, тому зобов`язаний був їх виконувати.

Банк мав право збільшувати процентну ставку в односторонньому порядку, повідомлення про підвищення відсоткової ставки направлено позичальнику у вигляді смс-повідомлення. З виписки по рахунку вбачається, що банк неодноразово повідомляв позичальника щодо зміни відсоткової ставки та поточну ставку відповідно до умов публічного договору.

Оскільки за даним кредитом пеня не нараховувалася, штрафи за невиконання зобов`язання підлягають стягненню у повному обсязі. Умовами надання кредиту, передбачено стягнення штрафу за невиконання зобов`язань, а тому як кредитний договір, так і умови його надання повинні виконуватися клієнтом в обов`язковому порядку.

Доводи інших учасників справи

Учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 08 червня 2017 року і витребувано цивільну справу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Апеляційного суду Волинської області від 08 червня 2017 року і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 травня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 385/1345/16-ц (провадження № 61-27698св18) призначено повторний автоматизований розподіл.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про зняття арешту з майна останнього та оголошення про заборону на його відчуження.

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при вирішенні заяви про зняття арешту з майна та оголошення про заборону на його відчуження

Клопотання ОСОБА_1 про зняття арешту з майна та оголошення про заборону на його відчуження мотивоване тим, що на даний час спір, який є предметом судового розгляду у даній справі, врегульований між сторонами, зокрема, відповідачем погашено заборгованість за вказаним кредитним договором, про що свідчить довідка, видана позивачем.

Разом з тим, зазначене клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами Глави 2 Розділу V ЦПК України "Касаційне провадження".

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК Кодексу під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про зняття арешту з майна та оголошення про заборону на його відчуження на цій стадії розгляду справи за поданим клопотанням відповідача.

Вирішення питання про скасування арешту, накладеного в межах виконавчого провадження, правилами зазначеної Глави ЦПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не відноситься; заявник допустив помилку в обранні порядку, способу та виду провадження, в якому заявлено таке клопотання, що не позбавляє його права на подібне звернення, здійснене належним способом.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при вирішенні заяви про відмову від касаційної скарги

Так, до суду касаційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 08 червня 2017 року на підставі частини четвертої статті 398 ЦПК України, посилаючись на те, що заборгованість за кредитним договором сплачена позивачеві.

З метою встановлення дійсного волевиявлення щодо здійснення процесуальних прав Верховний Суд надіслав лист ОСОБА_1 про необхідність підтвердження наміру відмовитися від касаційної скарги.

На вказаний лист ОСОБА_1 подав до Верховного Суду засвідчену

07 листопада 2019 року приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Козоріз Н. С. заяву, в якій зазначено про повне усвідомлення наслідків, які виникають у разі відмови від касаційної скарги, та підтвердив свою відмову від поданої ним касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.

У заяві про відмову від касаційної скарги ОСОБА_1 вказав, що наслідки закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги йому відомі.

Згідно з частиною п`ятою статті 398 ЦПК України у разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

З урахуванням того, що заява про відмову від касаційної скарги подана до закінчення касаційного провадження, вона підлягає задоволенню, а касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 березня

2017 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 08 червня 2017 року - закриттю.


................
Перейти до повного тексту