Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 296/869/18
провадження № 61-47771св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю, Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 03 жовтня 2005 року вона прийнята на роботу на посаду провідного спеціаліста сектору внесків та реєстрації страхувальників на підставі наказу начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Житомирської області від 03 жовтня 2005 року № 01-07. Наказом від 01 листопада 2005 року № 11 переведена на посаду провідного спеціаліста відділу реєстрації та збору внесків страхувальників, наказом від 31 грудня 2010 року № 106-к - на посаду провідного спеціаліста відділу по роботі з роботодавцями, наказом від 29 грудня 2012 року № 109-к - на посаду головного спеціаліста відділу по роботі з роботодавцями, наказом від 29 вересня 2014 року № 94-к - на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників. У зв`язку з реорганізацією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань наказом від 24 липня 2017 року № 93-к вона звільнена з роботи у порядку переведення до Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області згідно з пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). 01 серпня 2017 року вона прийнята на роботу в порядку переведення на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.
19 грудня 2017 року відповідачем видано наказ № 415-к про її звільнення із займаної посади 29 грудня 2017 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Позивач вважає своє звільнення та процедуру його проведення таким, що не відповідає вимогами чинного законодавства, оскільки незавчасно попереджено профспілкову організацію про заплановане вивільнення працівників, відповідачем не враховано її високу кваліфікацію та продуктивність праці перед іншими працівниками, що переведені на інші посади, не запропоновано їй інші посади, зокрема і до інших структурних відділень. Крім того, зазначає, що у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України відповідач вручив їй попередження про персональне звільнення не за два місяці, а тільки за 9 днів до звільнення - 20 грудня 2017 року.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ від 19 грудня 2017 року № 415-к про звільнення її з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, поновити її на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області із 30 грудня 2017 року, стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Житомирській області на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу із 30 грудня 2017 року по день поновлення на роботі, рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання, стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 19 грудня 2017 року № 415-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області із 30 грудня 2017 року. Стягнуто із Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 71 773,45 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивача звільнено без законної підстави, у зв`язку з чим остання підлягає поновленню на попередній роботі. Відповідачем не виконано обов`язку з працевлаштування позивача шляхом пропонування всіх інших посад (роботи), які з`явилися на підприємстві з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та які позивач могла обіймати з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду роботи.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 із посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області із 29 грудня 2017 року на 20 лютого 2018 року. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18 887,75 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанцій виходив із того, що відповідачем не порушено переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки переважне право на залишення на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій посад, тоді як у відповідача відбулася ліквідація відділу та скорочення посади, на якій працювала позивач. Проте судом встановлено порушення зі сторони відповідача у частині недотримання строку попередження позивача про наступне звільнення, а тому дата звільнення підлягає зміненню із 29 грудня 2017 року на 20 лютого 2018 року з одночасним стягнення із відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 липня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, яка суперечить вимогам чинного законодавства України, а висновки суду апеляційної інстанції на невідповідність обставинам справи. Позивача у встановлені законом порядку та строки не попереджено про майбутнє звільнення. Суд не має повноважень змінювати дату звільнення, якщо позивачем не заявлено такі вимоги. Фактичне скорочення чисельності штату відповідача відбулося, але саму посаду позивача не скорочено, а лише виведено до іншого відділу. Відповідачем порушено порядок звільнення позивача у зв`язку зі скороченням чисельності та штату - позивачу не було запропоновано всі наявні вакантні посади.
У лютому 2019 року від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін постанову Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що 03 жовтня 2005 року ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду провідного спеціаліста сектору внесків та реєстрації страхувальників Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Житомирі. 01 листопада 2005 року ОСОБА_1 переведена на посаду провідного спеціаліста відділу реєстрації та збору внесків страхувальників, 04 січня 2011 року - на посаду провідного спеціаліста відділу по роботі з роботодавцями, 29 грудня 2012 року - на посаду головного спеціаліста відділу по роботі з роботодавцями, 29 вересня 2014 року - на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників, 01 жовтня 2014 року - на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників. 31 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади у порядку переведення до Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП України. 01 серпня 2017 року прийнята у порядку переведення на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області.