Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 553/148/16-ц
провадження № 61-17716св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа за первісним позовом - ОСОБА_3,
третя особа за зустрічним позовом - гаражний кооператив "Мотор",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2016 року у складі судді Чистик І. О. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що під час перебування у шлюбі з відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 вони придбали таке майно: автомобіль марки Geely MR-7151A (CK-2), 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 111 960,00 грн, холодильник "Vestfrost VB 36", вартістю 5 000,00 грн, морозильну камеру "Норд 156-010-ДМ", вартістю 3 000,00 грн, соковижималку "Zelmer", вартістю 900,00 грн.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач за первісним позовом просив вказане майно визнати спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частини автомобіля марки Gelly MR-7151A (CK-2), 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, соковижималку "Zelmer", холодильну камеру "Nord", а у власності відповідача залишити холодильник "Vestfrost VB 36". Також позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь вартість 1/2 частини автомобіля марки Gelly MR-7151A (CK-2), 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 60 430,00 грн.
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.
Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що спірний автомобіль та холодильник придбано за її особисті кошти, а морозильна камера придбана для власних потреб її донькою, яка є власником частини квартири, у якій вона періодично проживає. Щодо спірної соковижималки, позивач за зустрічним позовом зазначала, що відповідач за зустрічним позовом після припинення їхнього спільного проживання, забрав її та багато інших речей до свого нового місця проживання.
Водночас позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звертає увагу у позовній заяві на те, що автомобіль марки Gelly MR-7151A (CK-2), 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, проданий нею 18 листопада 2015 року за кошти в сумі 61 209,33 грн та при цьому зауважила, що ці кошти були направлені на погашення боргових зобов`язань.
Також позивач за зустрічним позовом зазначала, що за час проживання у шлюбі з ОСОБА_1 за спільні кошти вони з відповідачем придбали встановлений металевий гараж, який знаходиться у гаражному кооперативі "Мотор" за адресою: АДРЕСА_3. Відповідно до довідки гаражного кооперативу "Мотор", членами зазначеного кооперативу є вона та відповідач. Оскільки між нею та відповідачем не досягнуто згоди стосовно поділу спільної сумісної власності, ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, оскільки відповідач ОСОБА_1 вже пред`явив до неї позовні вимоги про поділ спільного сумісного майна. З наведених підстав просила визнати цей гараж спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного гаражу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано грошові кошти, отримані від продажу автомобіля Gelly CK-2, в розмірі 61 209,33 грн спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 від продажу автомобіля Gelly CK-2, який був спільним майном подружжя.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 604,67 грн в рахунок поділу коштів, виручених від продажу автомобіля Gelly CK-2.
Визнано холодильник "Vestfrost" вартістю 3 000,00 грн спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя виділено та визнано за ОСОБА_2 право власності на холодильник "Vestfrost VB 36".
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування різниці у вартості майна, яке підлягає поділу між ними, 1 500,00 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони не заперечували щодо кількості, вартості спільного майна та його наявності.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання гаражу спільним сумісним майном подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що сторони у справі як члени автогаражного кооперативу "Мотор" мають лише право користування тимчасовим металевим гаражем, право власності на який у сторін не виникло.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2016 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить частково скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу майна, яке було набуте під час їхнього шлюбу, суди першої та апеляційної інстанції залишили поза увагою, що спірний автомобіль та холодильник придбано за її особисті кошти, а холодильна камера придбана її дочкою і знаходиться в квартирі, частина якої належить її доньці на праві приватної власності. При цьому заявник наголошує, що сам по собі факт придбання спірного майна під час шлюбу, не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя. Суди першої та апеляційної інстанції не перевірили належним чином джерело надходження грошей за які придбавався спірні автомобіль та холодильник, і що ці грошові кошти не були спільними коштами та нажитими спільною працею. Позивач за первісним позовом не надав жодних доказів на підтвердження того, що він сплачував заборгованість за кредитом та отримує кошти, достатні для цього.
Також заявник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо розподілу гаража.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Інші сторони не скористались своїм правом на надання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17 квітня 2018 року цивільну справу № 553/148/16-ц та матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 24 грудня 2008 року між сторонами справи був укладений шлюб.
Під час перебування у шлюбі сторони придбали таке майно: автомобіль марки Geely MR-7151A (CK-2), 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 111 960,00 грн, холодильник "Vestfrost VB 36", вартістю 5 000,00 грн, морозильну камеру "Норд 156-010-ДМ", вартістю 3 000,00 грн, соковижималку "Zelmer", вартістю 900,00 грн.
При цьому судом встановлено, що 02 серпня 2011 року між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 423-К та договір про відкриття кредитної лінії № 423-К-КЛА, предметом якого був автомобіль марки Geely MR-7151A (CK-2), 2011 року випуску.
Відповідно до відмітки ПАТ "Фінанси та кредит" на примірнику кредитного договору від 02 серпня 2011 року № 423-К кредитні зобов`язання перед банком погашені 23 липня 2015 року.
18 листопада 2015 року ОСОБА_2 відчужила спірний автомобіль Geely MR-7151A (CK-2), 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 за 61 209,33 грн, що підтверджується довідкою-рахунком та реєстраційною карткою транспортного засобу.