Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 203/1916/14-ц
провадження № 61-25370св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач) - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
відповідач (позивач) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2017 року у складі головуючого-судді Казака С. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 05 червня 2007 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі 78 800 швейцарських франків, зі сплатою процентів у розмірі визначеному договором та кінцевою датою погашення 03 червня 2022 року.
Через неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо своєчасного й повного погашення кредиту виникла заборгованість, у зв`язку з чим банк направляв боржнику вимоги про усунення порушень та дострокове погашення заборгованості, які відповідачем виконані не були.
Посилаючись на викладене, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 18 березня 2014 року становить 56 746,95 швейцарських франків та 52 923,49 грн з яких: 50 342,08 швейцарських франків - заборгованість за тілом кредиту; 6 404,87 швейцарських франків - заборгованість за процентами; 6 563,22 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 46333,52 грн - пеня за прострочення погашення кредиту; 50 грн - комісія; 26,75 грн - пеня за прострочення сплати комісії.
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним кредитного договору.
Позов мотивовано тим, що при підписанні кредитного договору, укладеного 05 червня 2007 року між ним та банком, було порушено його права, оскільки договір за своїм змістом суперечить вимогам статей 6, 11, 15 Закону України "Про захист прав споживачів" та постанові Національного банку України "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" від 10 травня 2007 року № 168, оскільки перед укладенням кредитного договору, а також протягом його дії банк не повідомив йому у письмовій формі про умови надання кредиту та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування. Крім того, позивач зазначає, що кредитний договір не містить розділу про відповідальність банку, що є суттєвою умовою договору, а також відсутні докази, що кредит йому видано в швейцарських франках.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним кредитний договір від 05 червня 2007 року, укладений між ним та банком, та застосувати наслідки недійсного правочину.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2014 року справу за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором об`єднано в одне провадження із справою за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним кредитного договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2017 року позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за кредитним договором від 05 червня 2007 року в сумі 56 746,95 швейцарських франків та 52 923,49 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 50 342,08 швейцарських франків; заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01 жовтня 2012 року по 18 березня 2014 року - 6 404,87 швейцарських франків; пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 16 лютого 2013 року по 18 березня 2014 року - 6 563,22 грн; пеня за прострочення погашення кредиту за період з 16 лютого 2013 року по 18 березня 2014 року - 46 333,52 грн; комісія - 50 грн; пеня за прострочення сплати комісії за період з 16 лютого 2013 року по 18 березня 2014 року - 26,75 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" підлягає задоволенню, оскільки через неналежне виконання позичальником зобов`язань щодо своєчасного й повного погашення кредиту виникла заборгованість, яка відповідно до статей 526, 626, 1048, 1054 ЦК України підлягає стягненню з боржника. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, місцевий суд виходив із того, що при укладенні оспорюваного кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, встановлених діючим законодавством. При цьому ОСОБА_1 не доведено того, що оспорюваний договір містить умови, які є несправедливими і не відповідають вимогам Закону України "Про захист прав споживачів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та відмову в позові ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, а в задоволенні позову ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди при розгляді справи не дотрималися роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14, та не виконали вимог статей 212-215 ЦПК України 2004 року, оскільки судами не досліджено належним чином обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, не надали юридичну оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами та доказам, які містяться в матеріалах справи. Суди дійшли суперечливого висновку щодо отримання кредиту в швейцарських франках, оскільки матеріали справи не містять таких доказів. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на порушення ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" при укладенні кредитного договору вимог Закону України "Про захист прав споживачів", а саме того, що: перед укладенням договору банк не повідомив позичальника про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому в січні 2018 році відзиві ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права, залишити без змін, посилаючись на те, що мотиви та підстави, наведені на обґрунтування касаційної скарг є безпідставними та незаконними, необґрунтовані належними і допустимими доказами.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 травня 2018 року справу № 203/1916/14-ц за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним кредитного договору передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 01 червня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про видачу кредиту у сумі 78 800,00 швейцарських франків терміном на 15 років, зі сплатою 10,24 % річних, на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
05 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5007С39, згідно з ким банк зобов`язувався надати позичальнику кредит у сумі 78 800 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 03 червня 2022 року для оплати за придбання двокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 2.2.1 кредитного договору встановлено, що позичальник щомісячно сплачує банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12m) + 7,80% річних, але не нижче 10,24 % річних.
Пунктом 2.2.2 кредитного договору сторонами було погоджено розмір щомісячної плати за управління кредитом (комісії) в сумі 50 грн з 1 по 15 число кожного місяця.
Погашення кредиту відбувається у валюті кредиту щомісяця рівними частинами, починаючи з наступного місяця після одержання кредиту в сумах, визначених Графіком погашення кредиту. Строки, передбачені Графіком погашення кредиту за договором, є обов`язковими (пункт 2.4.1 кредитного договору).
Зазначений Графік є додатком № 1 до кредитного договору та невід`ємною його частиною.
Додатковим договором від 24 грудня 2013 року № 5007С39-1 було внесено зміни до кредитного договору та виключено підпункти 2.2.2-2.2.3 та підпункту 2.2.5 пункту 2.2 статті 2 договору.
Порядок надання кредиту встановлено підпунктами 2.3.1-2.3.2 пункту 2.3 кредитного договору, якими передбачено, що кредит надається у готівковій формі. Кредит надається шляхом продажу кредитних коштів на Міжбанківському валютному ринку за рахунок позичальника з подальшим зарахуванням гривневого еквівалента на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 відкритий в банку, з подальшим зняттям готівкових коштів через касу банку.
Згідно розрахунку, наданого ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, утворилась заборгованість, яка станом на 18 березня 2014 року становить 56 746,95 швейцарських франків та 52 923,49 грн з яких: 50 342,08 швейцарських франків - заборгованість за тілом кредиту; 6 404,87 швейцарських франків - заборгованість за процентами; 6 563,22 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 46333,52 грн - пеня за прострочення погашення кредиту; 50 грн - комісія; 26,75 грн - пеня за прострочення сплати комісії.