ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2233/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Барсервіс" - не з`явився,
відповідача - акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Барсервіс"
на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2019 (суддя Чебикіна С.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 (колегія суддів: Кравчук Г.А. (головуючий), Чорногуз М.Г., Коробенко Г.П.)
зі справи № 910/2233/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барсервіс" (далі - Товариство)
до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк),
про визнання недійсним договору фінансового лізингу.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Банка про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 15.08.2016 № 4Б16061ЛИ.
З посиланням на приписи статей 202, 203, 207, 209, 215, 220, 236, 626, 657, 793, 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовні вимоги мотивовано відсутністю нотаріального посвідчення зазначеного договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання договору фінансового лізингу недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Скаржник вказує на те, що відносини фінансового лізингу нерухомого майна є подібними до відносин оренди будівлі або іншої капітальної споруди, тому такі відносини мають регулюватися нормами ЦК України про оренду будівлі або іншої капітальної споруди, у зв`язку з чим до спірного договору підлягають застосуванню положення статті 793 ЦК України.
Оскільки строк дії договору фінансового лізингу від 15.08.2016 № 4Б16061ЛИ складає більше 3 років, в такому разі договір мав бути укладений у письмовій формі з нотаріальним посвідченням, однак, всупереч вимог частини другої статті 806 та частини другої статті 793 ЦК України сторонами не було додержано вимог закону щодо нотаріального посвідчення вказаного правочину, що свідчить про його нікчемність.
Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин лише норми параграфа 1 глави 58 ЦК України та не застосовано інші параграфи цієї глави (положення параграфа 4 глави 58 ЦК України, яка регулює особливості найму [оренди] будівлі або іншої капітальної споруди); помилково застосовано норми Закону України "Про фінансовий лізинг".
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що:
- 15.08.2016 АТ "КБ "Приватбанк" (Банк) та ТОВ "Барсервіс" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4И16061ЛИ (далі - Договір), за умовами якого банк, який є власником нерухомого майна, що зазначено в додатку № 1 до Договору, передає лізингоодержувачу майно, а останній його приймає від Банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів - у власність, у визначені цим договором строки, на умовах визначених договором фінансового лізингу (пункт 1.1 Договору);
- у додатку № 1 до Договору сторони зазначили найменування нерухомого майна (предмета фінансового лізингу);
- відповідно до умов пункту 1.2 Договору сторони узгодили, що на дату укладення Договору загальна вартість майна становила 334 634 749,00 грн.;
- за змістом пункту 9.1 Договору строк дії договору - з дати підписання цього договору по 25.06.2026. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у разі дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за Договором, у випадку розірвання договору;
- відповідно до пункту 9.2 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу. Договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов`язань за ним;
- на виконання умов договору Банк, як власник нерухомого майна, передав Товариству згідно з актом прийому-передачі від 01.07.2016 № 1 (додаток № 3 до Договору) нерухоме майно.
Посилаючись на те, що строк дії оспорюваного Договору становить більше ніж 3 роки, його предметом є нерухоме майно, при цьому, умовами Договору передбачено перехід права власності на нерухоме майно після сплати всіх лізингових платежів, Товариство стверджує про необхідність обов`язкового нотаріального посвідчення вказаного договору. Оскільки сторонами не було додержано вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення Договору, Товариство вважає, що в силу приписів статті 220 ЦК України вказаний договір є нікчемним та на підставі приписів статті 203 та статті 215 ЦК України підлягає визнанню судом недійсним.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
ЦК України:
частина перша статті 15:
- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;
частини перша та друга статті 16:
- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;
- способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним;
частини перша та четверта статті 202:
- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;
- дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
частини перша та четверта статті 203:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
стаття 204:
- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;
частини перша та друга статті 207:
- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку;
- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами);
частина перша статті 209:
- правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін;
частина перша статті 215:
- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;
частина перша статті 220:
- у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним;
частина перша статті 626:
- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;
частина перша статті 627:
- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
частини перша та друга статті 639:
- договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом;
- якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася;
стаття 806:
- за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі);
- до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом;
- до відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом;
- особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Закону України "Про фінансовий лізинг":
частина друга статті 1:
- за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі);
частина перша статті 2:
- відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом;
частини перша та друга статті 6:
- договір лізингу має бути укладений у письмовій формі;
- істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України, в редакції, чинній станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;