ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №484/1066/16-а
касаційне провадження №К/9901/11068/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 (головуючий суддя: Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В.) у справі №484/1066/16-а за позовом Приватного підприємства "Богополь" до Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним і скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2016 року Приватне підприємство "Богополь" (далі - ПП "Богополь" або позивач) звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області (далі - відповідач), в якому просило: визнати протиправним і скасувати рішення №111 від 11.03.2016 "Про демонтаж самовільно встановленої споруди (малої архітектурної форми) до топкової №1 по вул. Радянській, 9-б м. Первомайськ Миколаївської області".
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без фактичного з`ясування обставин у справі. Позивач стверджує, що у 1995 році ним через представництво Фонду державного майна м.Первомайськ було придбано вбудоване нежитлове приміщення (магазин), що знаходиться в житловому будинку за адресою: вул. Радянська, 96, м. Первомайськ . Разом із цим приміщенням у власність позивача, згідно акту передачі від 04.01.1996, передано і кіоск, який оскаржуваним рішенням вирішено демонтувати. Земельна ділянка, на якій розміщений магазин, знаходиться у позивача на праві користування на підставі укладених між ним та органами місцевого самоврядування договорів. Таким чином позивач вважає, що має усі правовстановлюючі документи на спірний об`єкт, а його демонтаж є незаконним.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.06.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки, який позивачем не оформлявся. Суд констатував, що у разі самовільного встановлення тимчасової споруди така підлягає демонтажу.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 скасовано постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.06.2016 та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірний об`єкт (кіоск) встановлений попереднім власником до прийняття Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 №244 (далі - Порядок №244), яким для розміщення тимчасової споруди вимагається обов`язкове оформлення паспорту прив`язки, а тому застосування до цих правовідносин норм законодавства, що не існували на момент його розміщення, є необґрунтованим.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати вказане судове рішення, а справу направити на новий розгляд. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Скаржник наполягає, що ним не заперечується правомірність встановлення кіоску, проте спірним у цій справі є не кіоск, а інша споруда (мала архітектурна форма), що прибудована до топкової №1 з правої стіни магазину. Згідно матеріалів КП "Первомайське бюро технічної інвентаризації" цей об`єкт обліковується як тамбур та внесений в технічну документацію по факту забудови. Зазначені обставини залишені судом апеляційної інстанції поза увагою, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 03.07.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанцій просив суд залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до акта обстеження місця порушення законодавства у сфері благоустрою від 19.02.2016 ПП "Богополь" на земельній ділянці загального користування, не відведеній для зазначених цілей, самовільно встановило тимчасову споруду до топкової №1 по вул. Радянській, 9-б без оформлення відповідних дозвільних документів. Листом №6366/03-1-21 від 03.11.2015 Управління містобудування, архітектури, комунальної власності та земельних питань міської ради запропоновано ПП "Богополь" виконати демонтаж тимчасової споруди з території загального користування до 25.11.2015, втім вимоги позивачем у добровільному порядку на момент обстеження місця порушення не виконані.
У зв`язку з цим, Комісією рекомендовано Управлінню містобудування, архітектури, комунальної власності та земельних питань міської ради відповідно до технічної документації визначити ідеальну частку прибудинкової території ПП "Богополь"; Управлінню житлово-комунального господарства міської ради підготувати рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради "Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди до топкової №1 по вул. Радянській, 9-б", яка порушує правила благоустрою.
Рішенням Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області №111 від 11.03.2016 вирішено організувати демонтаж самовільно встановленої малої архітектурної форми та вивезення будівельного сміття з вул. Радянської, 9-б у термін до 15.04.2016.
Зазначене рішення є предметом спору у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обовязків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.
Предметом спору є законність рішення Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області №111 від 11.03.2016 "Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди (малої архітектурної форми) до топкової №1 по вул. Радянській, 9-б", а його підставами - відсутність факту самочинного розміщення об`єкту.
Спірні правовідносини виникли у 2016 році.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону України від 06.09.2005 №2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2807-IV) прибудинкові території належать до об`єктів благоустрою населених пунктів.
За змістом статті 21 Закону №2807-IV елементами (частинами) об`єктів благоустрою є малі архітектурні форми.
Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Статтею 28 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.