ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2019 року
справа № 754/716/18
провадження № 51-1392км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Данько Д.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100030003617, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсона, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя м. Києва, раніше судимого 22 червня 2016 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року, ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Відповідно до ст. 75 цього КодексуОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК, а саме періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації на реєстрацію і повідомляти цей орган про зміну місця проживання.
Вирішено питання про речові докази.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2018 року виправлено описку у вироку Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року та відповідно до ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК призначене ОСОБА_1 за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року покарання за ч. 1 ст. 309 КК у виді штрафу в розмірі 850 грн ухвалено виконувати самостійно.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 квітня 2018 року близько 19:20, перебуваючи у торгівельному залі ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" в м. Києві (вул. Сабурова, 2-А), таємно викрав одну пляшку лікеру "Єгермайстер" вартістю 242,78 грн, завдавши ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" матеріальної шкоди на вказану суму.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 грудня 2018 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційних скаргах, та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить скасувати вирок Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року, ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:
- суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання не застосував ч. 1 та ч. 4 ст. 71 КК;
- після подання прокурором 13 червня 2018 року на зазначених підставах апеляційної скарги наступного дня (14 червня 2018 року) суд першої інстанції виніс ухвалу про виправлення описки, яка є явно незаконною, оскільки судом фактично змінено зміст судового рішення, що є порушенням ст. 379 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);
- про наявність зазначеної ухвали від 14 червня 2018 року прокуратурі м. Києва не було відомо, у зв`язку з чим окремо ця ухвала не оскаржувалась;
- у разі встановлення незаконності вироку скасуванню підлягає і ця ухвала;
- суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки всім доводам в апеляційній скарзі прокурора про незаконність вироку та не навів переконливих доводів щодо безпідставності апеляційної скарги прокурора, чим порушив вимоги ст. 419 КПК;
- при тому, що в апеляційній скарзі ставилось питання про погіршення становища обвинуваченого всупереч положенням, передбаченим ч. 1 ст. 401 КПК, розгляд апеляційної скарги було проведено без участі обвинуваченого, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог КПК та безумовною підставою для скасування судового рішення;
- суд апеляційної інстанції в ухвалі визнав, що в апеляційній скарзі прокурора порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, однак, врахувавши наявність ухвали про виправлення описки, прийняв рішення про можливість апеляційного розгляду без обвинуваченого, таким чином наперед висловив думку щодо результатів розгляду за апеляційною скаргою;
- факт неоскарження ухвали про виправлення описки не перешкоджав суду апеляційної інстанції скасувати цю ухвалу у зв`язку з її незаконністю;
- оскільки предметом апеляційного оскарження був вирок, то суд повинен був дати оцінку законності саме йому;