Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа №161/5720/18
провадження № 61-990св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, законного представника ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня 2018 року у складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Волинського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року у складі колегії суддів Здрилюк О. І., Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, а саме: виділити їй у користування житлові кімнати №3 площею 17,1 кв.м. та №8 площею 12,6 кв.м. із лоджією №9 площею 2,6 кв.м., а відповідачу виділити у користування житлову кімнату №4 площею 9,2 кв.м. Допоміжні приміщення - коридори площею 6,2 кв. м та 3,5 кв. м позначені на плані №1 та №5, туалет №7 - 0,9 кв. м, ванну №6 - 2,4 кв. м, кухню №2 - 9,6 кв. м, лоджію №10 - 14,4 кв. м - залишити у спільному користуванні. Судові витрати покласти на відповідача.
Позов мотивовано тим, що позивач є власником 5/6 частки квартири АДРЕСА_1, а її син ОСОБА_2, є власником 1/6 частки вказаної квартири на підставі права на спадщину за законом після смерті батька, виданого Другою Луцькою державною нотаріальною конторою 16 лютого 2016 року.
Спірна квартира на даний час перебуває у спільній частковій власності з відповідачем.
Згідно технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат житловою площею 38, 9 кв. м, у тому числі 1-а кімната 17,1 кв. м, 2-а кімната - 9,2 кв. м, 3-я кімната - 12,6 кв. м, кухні - 9,6 кв. м, вбиральні - 0,9 кв. м, ванної кімнати - 2,4 кв. м, коридорів площею 6,2 і 3,5 кв. м та лоджій площею 2,6 і 1, 4 кв. м. Загальною площа квартири - 65, 5 кв. м.
Сторони не дійшли згоди щодо користування житлом, тому позивач звернулась до суду з відповідним позовом про встановлення порядку користування квартирою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року, позов задоволено.
Виділено ОСОБА_1 у користування: житлові кімнати №3 площею 17,1 кв. м та №8 площею 12,6 кв. м із лоджією №9 площею 2,6 кв. м відповідно плану квартири з технічного паспорта.
Виділено ОСОБА_2 у користування житлову кімнату №4 площею 9,2 кв.м відповідно плану квартири з технічного паспорта.
Допоміжні приміщення - коридори площею 6,2 та 3,5 кв. м позначені на плані №1 та №5, туалет 0,9 кв. м на плані №7, ванну - 2,4 кв. м на плані №6, кухню 9,6 кв. м на плані №2, лоджію - 1,4 кв. м на плані №10 - залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Додатковим рішенням суду від 20 вересня 2018 року стягнуто з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що поділ квартири по АДРЕСА_2 на ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами є неможливим. Сторони є співвласниками квартири і позивачу належить 5/6 часток, а відповідачу 1/6 частка цієї квартири. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Оскільки запропонований позивачем порядок користування квартирою відповідає інтересам обох її співвласників та не змінює розміру їх часток у праві власності на житло, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, як законний представник ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що до участі у справі не залучено усіх осіб, зареєстрованих у спірній квартирі та які проживають у ній, а також службу у справах дітей Луцької міської ради. Вирішивши спір без залучення усіх осіб, які проживають у квартирі, суди фактично позбавили цих осіб, в тому числі малолітню дитину, користуватися квартирою, оскільки з ухвалених у справі судових рішень не вбачається, яким чином вони мають користуватися житлом. Судами не враховано фактичний порядок користування квартирою, який склався раніше за спільною згодою співвласників цього майна.
Судами не враховано, що встановлений порядок користування квартирою призведе до порушення прав малолітньої дитини на комфортне проживання у квартирі. Судами не враховано положення статті 47 ЖК УРСР щодо норми жилої площі на одну особу
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, позивач в особі представника, заперечує проти доводів заявника та просить залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.