Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа №320/8674/16-ц
провадження №61-2489св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року у складі судді Бахаєва І. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2018 року у складі колегії суддів Кримської О. М.. Бєлки В. Ю., Дашковської А. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, в якому просила усунути перешкоди їй у користуванні та розпорядженні 3/10 частки домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом знесення побудованих ОСОБА_3 будівлі вбиральні та паркану, розташованих між будівлями літньої кухні "Г-1" та житловим будинком "З-1" та побудованих ОСОБА_2 будівлі вбиральні та паркану, розташованих між будівлями житловим будинком "З-1" та житловим будинком "А-1", які влаштовані на території домоволодіння АДРЕСА_1 без згоди співвласника ОСОБА_1 ; визнати незаконними дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по знесенню будівлі вбиральні, позначеною на плані
літ. "К", загальною площею 2,1 кв.м, об`єктом 4 куб.м. по АДРЕСА_1 та зобов`язати їх відновити за їх власний рахунок до попереднього стану, а також стягнути з відповідачів у рівних частках судові витрати у виді судового збору.
Позов мотивовано тим, що позивачу на праві власності належить 3/10 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Інша частина домоволодіння належать відповідачам ОСОБА_2 - 3/10 частки, ОСОБА_3 - 1/10 частина та третій особі ОСОБА_4 - 3/10 частин.
Зазначене домоволодіння розташоване на неприватизованій земельній ділянці орієнтовною площею 1000 кв. м та складається згідно даних технічної документації з наступних об`єктів нерухомості: житлового будинку "А-1" загальною площею 133,9 кв. м, житловою площею 66, 6 кв. м, житлового будинку "Ж-1" загальною площею 47,8 кв. м, житловою площею 31,6 кв.м, житлового будинку "З-1" загальною площею 46,1 кв. м, житловою площею 35,2 кв.м та господарчих споруд: "Б-1" гараж-сарай, "В-1" - сарай, "Г-1" - літня кухня, "Д-1" - котельня, "Е-1" - сарай, "Л-1" - сарай, "И" - вбиральня та "К" - вбиральня.
За домовленістю співвласників склався порядок володіння та користування зазначеними частками, пропорційно долям кожного із співвласників, згідно якої у користуванні позивача знаходиться житловий будинок "Ж-1", сарай "Л-1" та вбиральня "К".
Разом з тим, у 2014 році ОСОБА_3 та ОСОБА_2 самовільно знесено вбиральню "К", якою позивач безперешкодно користувалася протягом багатьох років, чим позбавлено її права використовувати приміщення вбиральні, яке належало їй на праві спільної часткової власності.
Незважаючи на незначну частку (1/10), яка належить ОСОБА_3 та 3/10 частки ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, останні самовільно зайняли значну частину земельної ділянки, яка не відповідає належним їм часткам, при цьому самовільно, без згоди позивача влаштували паркан і хвіртки, а у 2014 році самовільно побудували власні вбиральні, якими користуються на власний розсуд, та в той же час зайняли частину земельної ділянки під вбиральнею "К" після її самовільного знесення.
Позивач вважає, що внаслідок дій відповідачів її права на власність були суттєво порушено.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду22 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що побудовані відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 будівлі вбиралень та паркану не є самочинним будівництвом. Позивач не навів та не надав жодного доказу та підстав у створенні відповідачами йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення перешкод в інший спосіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржуваних рішеннях не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на недопустимих доказах. Суди не врахували, що існують реальні перешкоди в реалізації прав позивача на власність, які безпосередньо чинять відповідачі.
Судами не враховано, що в даному випадку існує усний договір про порядок володіння та користування спільним майном, згідно якого у користуванні позивача знаходилася вбиральня позначена літ. "К", що знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, оскільки дані обставини були визнані відповідачами та підтверджені свідками з їх сторони. Згідно даного договору будівля вбиральні знаходилася в користуванні всіх співвласників до того часу, поки відповідачі не побудували свої, після чого демонтували будівлю вбиральні "К" та почали використовувати дану частину земельної ділянки для власних потреб, що є неприпустимим, оскільки суперечить закріпленим нормам щодо реалізації спільної часткової власності.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції невірно було визначено правову природу спірних відносин і допущено порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, що в свою чергу тягне за собою наявність підстав для їх скасування.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_3, заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.