Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 449/1226/16-ц
провадження № 61-28379св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державне підприємство "Непоколівський комбінат хлібопродуктів", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Литвинюк І. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Неполоківського комбінату хлібопродуктів", ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло та у зв`язку з цим про припинення права власності на 1/2 частку у неправомірно наданій у спільну сумісну власність однокімнатній квартирі під час її приватизації, а також про визнання права власності на всю успадковану однокімнатну квартиру спадкоємцем за законом,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів про припинення права власності на 1/2 частку у неправомірно наданій у спільну сумісну власність однокімнатній квартирі під час її приватизації, а також про визнання права власності на всю успадковану однокімнатну квартиру спадкоємцем за законом.
Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є дочкою ОСОБА_3, який з 1994 року був наймачем квартири в АДРЕСА_1, яка була на балансі ДП "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів". В 2001 році її батько отримав свідоцтво про право власності на житло, в якому однак помилково було зазначено як співвласника ОСОБА_2
ОСОБА_1 вказувала, що право власності ОСОБА_2 виникло внаслідок незаконних дій.
Позивач просила визнати частково недійсним свідоцтво про право власності видане 16 січня 2002 року ОСОБА_3 на квартиру загальною площею - 37 кв. м, житловою площею -18,10 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в частині що стосується ОСОБА_2,. шляхом виключення з цього свідоцтва запису про ОСОБА_2, припинити за останньою право власності на 1/2 частку вказаної квартири та визнати ОСОБА_1, яка спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_3, власником і цієї частини спірної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право спільної власності ОСОБА_2 на спірну квартиру носить формальний характер та припинення її права власності не завдасть істотної шкоди її інтересам.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 травня 2017 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів", ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, припинення права власності на 1/2 частку квартири, визнання права власності на квартиру відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що при здійсненні приватизації спірної квартири були порушені вимоги законодавства України, а отже свідоцтво про право власності на житло від 16 січня 2002 року в частині, що стосується ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним. Доводи суду першої інстанції про те, що свідоцтво про право власності на житло викликає сумнів, оскільки видане 16 січня 2001 року на підставі розпорядження ДП "Неполоковецький хлібокомбінат" №112 від 28 грудня 2001 року, є безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цього немає. Крім того на момент розгляду справи не зберіглося і розпорядження ДП "Неполоковецький хлібокомбінат" на підставі якого видано свідоцтво.
Апеляційний суд дійшов висновку, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції безпідставно визнав частково недійсним свідоцтво про право власності видане 16 січня 2002 року, оскільки оспорюється свідоцтво про право власності від 16 січня 2001 року. Також суд першої інстанції безпідставно не звернув увагу на те, що за життя ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не оспорював свідоцтво про право власності на квартиру та не оспорював факт приватизації частини квартири ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 29 серпня 2017 року в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила змінити рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 травня 2017 року в частині мотивів, виключивши з його мотивувальної частини міркування щодо спільної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 29 серпня 2017 року скасувати і ухвалити нове про задоволення позову, або ухвалити нове рішення, яким рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої чи апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що місцевий суд дійшов до помилкового висновку, зазначаючи в мотивувальній частині свого рішення про те, що ОСОБА_2 є співвласником, адже, на її думку, вона такою стати не могла, оскільки померлий ОСОБА_3 з 1996 року по 2003 рік проживав разом із своєю співмешканкою ОСОБА_5 .
В частині оскарження рішення апеляційного суду доводи касаційної скарги містять посилання на те, що суд апеляційної інстанції доводи місцевого суду проігнорував, оперував виключно припущеннями і неперевіреними доказами. Заявник зазначає, що спірна квартира виділялася лише її батьку - ОСОБА_3, ордер видавався на сім`ю з одного чоловіка.
ОСОБА_2 на момент приватизації хоча і була зареєстрована у вказаній квартирі проте факт її реєстрації не був оформлений належним чином, крім того остання не лише не перебувала у сімейних стосунках з ОСОБА_3, а й взагалі не користувалася в цей проміжок часу спірною квартирою, тому, на її думку, при здійсненні приватизації вимоги законодавства були порушені.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Кіцманського районного суду Чернівецької області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21 травня 2018 року справу № 718/2382/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 грудня 1977 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим повторно 29 травня 1984 року серії НОМЕР_1 .
Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 яка є позивачем у справі.
На підставі рішення виконкому Неполоковецької селищної Ради депутатів трудящих, ОСОБА_3, сім`я якого складається з одного чоловіка, видано ордер від 15 липня 1994 року № 2, який дає право на зайняття 1 кімнати у квартирі АДРЕСА_2 .
Згідно розпорядження органу приватизації від 28 грудня 2000 року № 112, ОСОБА_3, за його заявою, передано для приватизації квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі свідоцтва про право власності на житло від 16 січня 2001 року встановлено, що спірна квартира належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 отримала 1/2 частки квартири посімейного спільного заселення, що розташована по АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16 січня 2001 року.
Зі змісту довідки виданої виконкомом Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області №1220 від 01 серпня 2016 року, ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_1 з 22 березня 2000 року по 23 березня 2001 року .
Зі змісту довідки Неполоковецької селищної ради № 248 від 04 лютого 2016 року встановлено, що ОСОБА_2 не була членом сім`ї ОСОБА_3, в стосунках з останнім не перебувала.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другоїʼ статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Абзацом першим статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.