Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 751/1486/17
провадження № 61-5478 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенко Родіон Олександрович, Служба у справах дітей Новозаводської районної у м. Чернігові ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2018 року
у складі судді Ченцової С. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Кузюри Л. В., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 та ОСОБА_3,треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенко Р. О., Новозаводська районна
у м. Чернігові рада, про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу від 21 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенком Р. О., відповідно якого ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 будинок
АДРЕСА_1 та визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу від 21 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенком Р. О., відповідно якого ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 земельну ділянку АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що він з ОСОБА_3 перебував
у зареєстрованому шлюбі з 03 жовтня 1987 року по 06 листопада 2013 року. За час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1, за спільні сімейні кошти вони придбали будинок АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 .
Після розлучення 06 листопада 2013 року він з ОСОБА_3 проживали
в спільному будинку АДРЕСА_1 . До 2016 року жодних спорів чи заперечень з боку ОСОБА_3 з приводу належності їм обом спірного будинку не було.
У 2016 році ОСОБА_3 почала перешкоджати йому у користуванні спільним будинком та почала продавати спільно нажите майно, так як збирається виїхати на постійне місце проживання до Російської Федерації, його прав на житловий будинок не визнавала.
У листопаді 2016 року він побачив, що одна з кімнат будинку порожня, а меблі та інші предмети зникли, а ОСОБА_3 йому повідомила, що продає будинок.
Він з`ясував, що 21 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Тарасенком Р. О.
Дозволу на укладення вказаних договорів він не надавав та категорично був проти продажу спірного будинку.
Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
РішеннямНовозаводського районного суду м. Чернігова від 26 лютого
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,0304 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та посвідчений 21 грудня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенком Р. О.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, загальною площею 96,6 кв.м., житловою площею 61,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та посвідчений 21 грудня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенком Р. О..
Суд першої інстанції виходив з тих підстав, що майно, набуте за спільні кошти і за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3, є їх спільною сумісною власністю, а тому неотримання згоди іншого з подружжя при відчуженні такого майна є порушенням вимог статей 60, 61, 63 СК України. Отже, оспорювані правочини є недійсними в силу статей 203, 215 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2018 року - без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції зазначив, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, тому дійшов до правомірного висновку про визнання договорів купівлі-продажу спірного житлового будинку та земельної ділянки недійсними у зв`язку з порушенням одного з подружжя вимог статей 60, 61, 63 СК України, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстави для скасування судового рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та її короткий зміст
У березні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 751/1486/17 та витребувано її матеріали з Новозаводського районного суду м. Чернігова.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно не з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідили належним чином наявні
у справі докази.
Зазначила, що позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів позивача про те, що майно придбано за спільні грошові кошти подружжя, а не за власні кошти ОСОБА_3 .
Посилається на те, що позивач звернувся із позовом до суду лише 13 березня 2017 року, тобто після спливу строку позовної давності, оскільки він повинен був (міг) довідатися про намір своєї дружини продати спірний житловий будинок з ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2009 року.
Вказала, що спірна земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_3, оскільки вона набула її у власність у порядку безоплатної приватизації, тому договір купівлі-продажу земельної ділянки визнаний недійсним безпідставно.
Рішення Апеляційного суду Чернігівської області у справі № 751/10610/16-ц від 07 лютого 2017 року та встановлені ним обставини не може братися до уваги при розгляді цієї справи, оскільки ОСОБА_2 не була стороною цієї справи.
Звертає увагу на те, що позивачем не заявлено вимог про визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя. Крім цього, недійсним може бути визнаний договір про розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно.
Судом апеляційної інстанції розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки стосується спору, що виник з сімейних відносин.
При цьому позивач посилався на відповідні правові позиції Верховного Суду України.
Відзиву на касаційну скаргу від учасників справи не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 жовтня 1987 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб Березовською сільською радою Хабаровського краю Російської Федерації.
27 червня 2001 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житловий будинок
АДРЕСА_1 (а. с. 8-9).
06 листопада 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвали шлюб
(а. с. 10).
21 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, за яким провадавець передала
у власність покупця житловий будинок
АДРЕСА_1 (а. с. 5-6).
21 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким продавець передав у власність покупця земельну ділянку, розміром 0,0304 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 77-78).
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області у справі № 751/10610/16-ц від 07 лютого 2017 року скасовано рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 грудня 2016 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користуванням житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 101-102).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Встановлено й убачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).