Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 682/179/17-ц
провадження № 61-40722св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Грица Лідія Миколаївна, Славутська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Грица Л. М., Славутська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу квартири.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ОСОБА_4 уповноважив її на продаж належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 . Після оформлення відповідної довіреності на її ім`я, ОСОБА_5 передав усі необхідні документи для продажу вказаної квартири, які вона зберігала за місцем свого проживання. На початку листопада 2016 року її син ОСОБА_2, викрав її паспорт та документи, необхідні для продажу квартири ОСОБА_5, та 03 листопада 2016 року оформив у приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Грици Л. М. від її імені довіреність на своє ім`я на продаж квартири АДРЕСА_1 . 21 листопада 2016 року ОСОБА_2 здійснив продаж вказаної квартири ОСОБА_3 . Враховуючи те, що вона не підписувала довіреність на право продажу квартири та не укладала договір купівлі-продажу квартири, що укладений без її волевиявлення, є підстави для визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу квартири.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсною довіреність, яка видана від її імені на ім`я ОСОБА_2 на право продажу квартири, належної на праві власності ОСОБА_5, посвідченої 03 листопада 2016 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грицою Л. М. та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 21 листопада 2016 року державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори Гордєєвою Л. М.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсною довіреність від 03 листопада 2016 року, видану приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Грицою Л. М., на продаж квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не підписувала довіреність, що свідчить про відсутність волі позивача на укладення вказаної довіреності, а тому позовні вимоги про визнання довіреності недійсною підлягають задоволенню. Якщо після укладення недійсного правочину укладено ще декілька договорів, то необхідно визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Оскільки позивач не є власником спірної квартири, позовні вимоги у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу задоволенню не підлягають.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_1, яка є представником ОСОБА_5, та ОСОБА_3 , посвідчений 21 листопада 2016 року державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області Гордєєвою Л. М., зареєстрований у реєстрі за № 1-709. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд, ухвалюючи рішення у частині задоволення вимог про визнання недійним договору купівлі-продажу виходив із того, що спірну квартиру відчужено на підставі недійсної довіреності, а тому договір купівлі-продажу, укладений на підставі зазначеної довіреності, необхідно також визнати недійсним.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, на правочин, укладений з порушенням вимог закону, не поширюється дія загального правила про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо в законі передбачені інші наслідки такого порушення. З урахуванням того, що позивач не є власником квартири, вона не має права визнавати спірний договір недійсним, оскільки законодавством визначений спеціальний механізм повернення майна із чужого незаконного володіння.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що справа є малозначною у силу вимог закону, а тому оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача про визнання недійсною довіреності від 03 листопада 2016 року не оскаржувалося до суду апеляційної інстанції, а тому не переглядається Верховним Судом.
Судом установлено, що 30 червня 2009 року ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується: копією договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого у реєстрі за № 2338, посвідченого приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В. Я.; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30 червня 2009 року № 23156520; технічним паспортом на квартиру від 30 червня 2009 року.
ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_1 на продаж квартири АДРЕСА_1, що підтверджується довіреністю, посвідченою 10 червня 2016 року приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В. Я., зареєстрованою у реєстрі за № 1372. Довіреність видана строком на п`ять років і дійсна до 10 червня 2021 року з правом передоручення повноважень іншим особам.
Відповідно до довіреності від 03 листопада 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Грицою Л. М., зареєстрованої у реєстрі за № 1570, ОСОБА_1, діючи від імені ОСОБА_5, уповноважила ОСОБА_2 продати на умовах і за ціною на його розсуд належну ОСОБА_5 на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 21 листопада 2016 року державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області Гордєєвою Л. М., зареєстрованого у реєстрі за № 1-709, ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_1, яка є представником ОСОБА_5, здійснив продаж вказаної квартири ОСОБА_3 .
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 23 травня 2017 року № 63п, проведеної на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні № 12016240210000009, підпис від імені ОСОБА_1 у наданій на експертизу довіреності від 03 листопада 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу Грицою Л. М., - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 21 листопада 2016 року, виходив із того, що ОСОБА_1, яка уповноважена на вчинення певних дій щодо розпорядження квартирою від імені ОСОБА_5, не наділяла ОСОБА_2 повноваженнями розпоряджатися на власний розсуд спірною квартирою, а отже, укладення оспорюваного договору купівлі-продажу не відповідало волі позивача.
Нормативно-правове обґрунтування
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.