Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 736/85/18-ц
провадження № 61-40124св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2018 року у складі судді Кутового Ю. С. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки та житловий будинок з господарськими будівлями у порядку спадкування за законом.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входять: житловий будинок із господарськими будівлями на АДРЕСА_1 і; земельна ділянка (рілля пай № НОМЕР_1 ) площею 2,75 га, кадастровий номер 7422784500:01:001:0453, право власності на яку виникло згідно з державним актом від 19 жовтня 2004 року серії ЧН № 000362, виданого на підставі розпорядження Куликівської районної державної адміністрації від 07 жовтня 2004 року № 355 і зареєстрованої у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право користування землею, договорів оренди землі за № 73; земельна ділянка (кормові угіддя пай № НОМЕР_2 ) площею 1,04 га, кадастровий номер 7422784500:02:001:0462, право власності на яку виникло згідно з державним актом від 19 жовтня 2004 року серії ЧН № 000362, виданого на підставі розпорядження Куликівської районної державної адміністрації від 07 жовтня 2004 року № 355 і зареєстрованої у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право користування землею, договорів оренди землі за № 73.
Враховуючи викладене, позивачі просили визнати у порядку спадкування за законом право власності за кожним із них по 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 ; право власності по 1/2 частини земельної ділянки площею 2,75 га, кадастровий номер 7422784500:01:001:0453, а також право власності по 1/2 частини земельної ділянки площею 1,04 га, кадастровий номер 7422784500:02:001:0462.
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2018 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами штучно об`єднано позовні вимоги з метою зміни підсудності справи, оскільки згідно з витребуваною після відкриття провадження у справі судом у порядку частини сьомої статті 81 ЦПК України довідки Корюківського районного підприємства "Рампа" від 26 лютого 2018 року, станом на 31 грудня 2012 року житловий будинок із господарськими будівлями на АДРЕСА_1, зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 22 листопада 2006 року, тобто не є спадковим майном, яке територіально знаходиться у Корюківському районі м. Чернігова.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачі зловживають своїми процесуальними правами, визначеними ЦПК України, які виявилися в необґрунтованому та штучному об`єднанні позовних вимог із метою зміни підсудності справи з Куликівського районного суду на Корюківський районний суд, оскільки з матеріалів позовної заяви та матеріалів справи убачається, що спору щодо будинку немає, а ОСОБА_3 погоджується з вимогами про визнання права власності щодо земельних ділянок. Доводи ОСОБА_3 про порушення права сторін на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є безпідставними, оскільки оскаржуваною ухвалою будь-яке право ОСОБА_3 на справедливий суд не порушено.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що вона не подавала клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення остаточного рішення у справі, а отже, суддя-доповідач Бечко Є. М. порушив вимоги частину першу статті 13 та статтю 260 ЦПК України. Розглядаючи її клопотання про звільнення від сплати судового збору суддя-доповідач: Бечко Є. М. перебрав на себе повноваження суду, оскільки у розгляді зазначеного клопотання суддя-учасник колегії Євстафіїв О. К., суддя-учасник колегії Шарапова О. Л. участі не приймали.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.