Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 645/2697/17-ц
провадження № 61-3402св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківська міська рада,
третя особа - Дванадцята харківська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2018 року у складі судді Іващенко С. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлака І. О., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Харківської міської ради, третя особа - Дванадцята харківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації житлового фонду підприємства "Теплокомунсервіс" від 19 серпня 2008 року та зареєстрованого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 13,9 кв. м, загальною - 18,4 кв. м. Разом із ОСОБА_2 у цій квартирі постійно проживав без реєстрації її син ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті у Дванадцятій харківській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 60468861. Зазначила, що ОСОБА_3 на підставі постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2, так як факт спільного проживання спадкодавця та спадкоємця не підтверджено документально. Вказала, що на випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вчинив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поддубною Ю. В. та усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати ОСОБА_3 на день смерті заповів їй. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. 15 червня 2017 року вона склала заяву про прийняття спадщини та у шестимісячний строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_3, який прийняв спадщину після смерті своєї матері, так як постійно проживав разом із нею до її смерті. За життя ОСОБА_3 не отримав свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері через відсутність у нього документів, що підтверджують факт постійного проживання разом із матір`ю на день її смерті.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила встановити факт, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на день своєї смерті мешкала постійно разом зі своїм сином ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, у квартирі АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на день смерті проживала постійно разом зі своїм сином ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, у квартирі АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спадкоємець ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2, так як постійно проживав разом із нею до дня її смерті. При цьому ОСОБА_1 не надала поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру, скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 із інших підстав. В іншій частині рішення суду не переглядалося.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що з матеріалів справи убачається 23 червня 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу Дванадцятої харківської державної нотаріальної контори направила заяву про прийняття спадщини від 15 червня 2017 року, яка зареєстрована нотаріальною конторою 27 червня 2017 року та цього ж дня заведено спадкову справу № 518/2017, тобто вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у межах строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а отже, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спадкове майно у судовому порядку.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У лютому 2019 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2018 рокута постанову Харківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що позивачем взагалі не надано доказів щодо реєстрації та спільного сумісного проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 . Факт реєстрації та сумісного проживання потребує документального підтвердження. Позивачем не підтверджено коло спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зокрема, чи не було у них малолітніх, неповнолітніх або повнолітніх непрацездатних дітей.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.
Оскільки суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на квартиру у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, Верховний Суд переглядатиме рішення суду апеляційної інстанції лише в цій частині.