Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 639/7759/15-ц
провадження № 61-39441св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Друга харківська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року у складі судді Єрмоленко В. Б. додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 грудня 2017 року у складі судді Єрмоленко В. Б., постанови Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року та від 05 червня 2018 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Друга харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування за законом.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що її батьку ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та його дружині ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 . Після смерті батька, вона у встановлений законом строк, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом Другої харківської державної нотаріальної контори їй відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа на квартиру, оригінал якого ОСОБА_2 відмовилась надати.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 не піклувалася про батька за його життя, коли він перебував у безпорадному стані через тяжку хворобу (ішемічний інсульт), хоча мала таку можливість, не навідувала у лікарні, не спілкувалася з ним, не телефонувала з 2011 року, не вітала зі святами, ніколи не пропонувала допомоги, усвідомлюючи, що дружина батька, будучи пенсіонером, сама потребувала такої допомоги та неодноразово просила її надати, не допомогла і не несла витрати на поховання і навіть не знає де він похований. ОСОБА_1 спілкувалась із батьком до 2008 року, зустрічалася з ним переважно для отримання грошей і подарунків, відмовлялася працювати, хоча батько їй постійно допомагав не тільки матеріально, влаштовував на роботу, а коли він став хворіти ОСОБА_1 забула про свій обов`язок за законом утримувати батька.
Посилаючись на викладене, позивач просила усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 грудня 2017 року абзац третій резолютивної частини рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року викладено у такій редакції:У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання права власності на квартиру - відмовити. Доповнено резолютивну частину рішення абзацом четвертим такого змісту: Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 525 грн 25 коп.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що суду не надано належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_3 потребував надання допомоги від доньки, за умови отримання такої допомоги від інших членів його родини, і вона мала можливість таку допомогу здійснювати, але свідомо самоусунулась від виконання свого обов`язку із забезпечення підтримкою і допомогою батька.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Додатковою постановою Апеляційного суду Харківської області від 05 червня 2018 року додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 грудня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи судові рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доказів на підтвердження того, що спадкодавець потребував у зв`язку з хворобою матеріальної допомоги й те, що він особисто та/або через інших осіб, звертався до своєї дочки ОСОБА_1 за допомогою, а вона свідомо ухилялася від надання такої допомоги, у матеріалах справи немає, а отже, відсутні визначені частиною п`ятою статті 1224 ЦК Українипідстави для усунення ОСОБА_1 від права на спадкування після смерті свого батька.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 грудня 2017 року, постанови Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року та від 05 червня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та про задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суди об`єктивно не досліджували усі докази, які були належними, допустимими, достовірними та достатніми для винесення справедливого судового рішення у справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1983 року.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданого Центром приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради від 18 березня 1994 року, квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, і після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частини вказаної квартири.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена Другою харківською державною нотаріальною конторою 22 травня 2015 року за № 57477717 на підставі заяви ОСОБА_2 .
Нормативно-правове обґрунтування
Положеннями статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.