Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 760/14458/15-ц
провадження № 61-15794св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси і Кредит",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року у складі судді Кізюн Л. І. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", банк) звернулося із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між банком, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 06 серпня 2007 року № 27-07-Ип/11, згідно з умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 170 000 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 05 серпня 2022 року та сплатити проценти у розмірі 14,5 % річних за користування кредитом. Відповідно до додаткових угод процентна ставка за користування кредитними коштами змінювалася.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 27-07-П1/11, за умовами якого поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед банком солідарно з позичальником за виконання зобов`язань за кредитним договором.
ОСОБА_1 неналежним чином виконував зобов`язання за кредитним договором у зв`язку із цим станом на 05 травня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 2 794 070,16 грн
ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором станом на 05 травня 2015 року у розмірі 2 794 070,16 грн, яка складається з:
строкової заборгованості за кредитом - 94 498,65 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 996 983,27 грн;
простроченої заборгованості за основним кредиту - 8 592,08 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 181 571,27 грн;
строкової заборгованості за відсотками - 1 453,29 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 30 711,51 грн;
простроченої заборгованості за відсотками - 8 151,78 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 172 266,68 грн;
пені за прострочення заборгованості за кредитом та відсотками - 412 537,43 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 794 070,16 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк свої зобов`язання за договором щодо надання кредиту виконав, проте позичальник умови договору не виконує, кредит та відсотки за його користування не сплачує. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором та виникненням заборгованості, банком 20 травня 2015 року позичальнику та поручителю було направлено вимоги щодо погашення існуючої заборгованості, проте заборгованість у встановлені строки повернута не була. Оскільки поручитель відповідає перед кредитором разом з боржником як солідарний боржник, то із відповідачів на користь банку підлягає стягненню заборгованість станом на 05 травня 2015 року у розмірі 2 794 070,16 грн у солідарному порядку.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Ухвала мотивована тим, що заява про перегляд заочного рішення не містить доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідач належним чином був повідомлений про явку в судове засідання у визначеному законодавством порядку та не надав суду належних і допустимих доказів про те, що не зміг з`явитися у судове засідання з поважних причин.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року залишено без змін.
Ухвала мотивована тим, що судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи та надана належна оцінка доказам, висновки суду відповідають нормам матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскарженого рішення.
Аргументи учасників справи
У липні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, в якій просить скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково зазначив у рішенні, що відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. ОСОБА_1 вказує, що судову повістку із Солом`янського районного суду м. Києва отримав 02 вересня 2016 року, тобто через два дні після судового засідання, що підтверджується копією інформаційного листа Укрпошти про відстеження доставки листів, копіями конверту та судової повістки. Не повідомлення його судом першої інстанції про день, час та місце розгляду справи позбавило можливості надати докази, пояснення, заперечення проти позову та захищати свої права. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу та не надав правової оцінки порушенню процесуального законодавства щодо виклику і повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання.
ОСОБА_1 вважає, що станом на момент звернення банку із позовом порука припинилася, оскільки у вимозі банк вказує, що позичальник не виконує зобов`язання з 17 вересня 2014 року, проте вимога надіслана 04 червня 2015 року. Тобто станом на 04 червня 2015 року порука припинилася на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин). Крім того кредитним договором встановлено чергові платежі позичальника і відповідальність поручителя настає з наступного дня за датою платежу. Суди не встановили наявності у банку ліцензії на здійснення операцій із валютними цінностями.
У вересні 2017 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" через представника Супруна В. В. подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просить вимоги касаційної скарги залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
Заперечення мотивоване тим, що доводи ОСОБА_1 щодо порушення процесуального права про виклик і повідомлення учасників справи є надуманими і не підтвердженими, оскільки у заочному рішенні Солом`янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року зазначено, що відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Крім того, інформація щодо розгляду справи додатково була розміщена в мережі Інтернет на сайті Судової влади України. ОСОБА_3 . як представник ОСОБА_1 не має повноважень на оскарження рішень судів від імені поручителя, і питання про припинення поруки ОСОБА_2 не ставилося. Крім того документи, які підтверджують повноваження банку на здійснення валютних операцій, надані до суду.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, про зупинення виконання заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що банком та ОСОБА_1 06 серпня 2007 року укладено кредитний договір № 27-07-Ип/11, згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 170 000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 05 серпня 2022 року та сплатити проценти у розмірі 14,5 % річних за користування кредитом.
У кредитному договорі № 27-07-Ип/11 від 06 серпня 2007 року, укладеному між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1, сторони обумовили:
позичальник взяв на себе зобов`язання здійснювати погашення кредитної заборгованості відповідно до графіка зниження розміру заборгованості, який є невід`ємним додатком до кредитного договору (пункт 3.2.);
банк має право зупинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику в продовженні строку дії договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих відсотків по них, неустойки відповідно до умов цього договору (пункт 3.4.);
за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених пунктами 3.2., 3.4., 4.3., 4.4., 4.6. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами (пункт 6.1.).
Додатковою угодою № 1 від 30 травня 2008 року до кредитного договору № 27-07-Ип/11 від 06 серпня 2007 року, укладеної між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1, пункти 2.1, 4.1 викладено у новій редакції та встановлено процентну ставку за користування кредитом починаючи з 30 травня 2008 року у розмірі 16 % річних.
Додатковою угодою № 4 від 11 липня 2011 року до кредитного договору № 27-07-Ип/11 від 06 серпня 2007 року, укладеної між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1, встановлено процентну ставку за користування кредитом починаючи з 11 липня 2011 року у розмірі 14,5 % річних.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06 серпня 2007 року між банком, ОСОБА_2, ОСОБА_1 укладений договір поруки № 27-07-П1/11, за умовами якого поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором. У пункті 2.1. договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Додатковою угодою № 1 до договору поруки № 27-07-П1/11 від 06 серпня 2007 року, укладеною 30 травня 2008 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором № 27-07-ИП/11 від 06 серпня 2007 року, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові надано кредит у розмірі 170 000 доларів США, зі сплатою 16 % річних.