Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 182/1393/15-ц
провадження № 61-46402св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня
2018 року у складі судді Тихомирова І. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2018 року у складі колегії суддів:
Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі -
ПАТ "Альфа-Банк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4,
ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 10 січня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - ЗАТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є
ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 490021420, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 21 881,19 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % річних на строк
до 10 січня 2013 року. У березні 2009 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_7 укладений договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору від 10 січня 2007 року № 490021420, яким зокрема внесено зміни до пункту 1.1 спірного кредитного договору в частині терміну повернення кредиту, а саме встановлено строк остаточного повернення кредиту
10 січня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 10 січня
2007 року № 490021420 між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є
ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_5 укладений договір поруки № 490021420-П, відповідно до умов якого, вона зобов`язалась відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_7 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 10 січня 2007 року № 490021420.
Відповідачі належним чином не виконували кредитні зобов`язання, в результаті чого станом на 02 лютого 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 6 789,62 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить
109 631,97 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 6 137,12 доларів США, що в еквіваленті - 99 096,06 грн; заборгованості за відсотками - 235,27 доларів США, що в еквіваленті - 3 798,90 грн; пені - 417,23 доларів США, що в еквіваленті -
6 737,01 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та
ОСОБА_8 .
У грудні 2015 року ОСОБА_9 звернувся до суду з зустрічним позовом до
ПАТ "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсними кредитного договору та договору застави. Позов мотивовано тим, що укладений кредитний договір не відповідає вимогам статей 4, 6, 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі - Правила). Так, при укладанні кредитного договору, та в подальшому його не було проінформовано банком про валютні ризики, які він може понести під час виконання взятого на себе зобов`язання. Крім того, банк не надав йому, як споживачу, в письмовій формі інформацію про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартість всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту.
Також у грудні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду зі зустрічним позовом до ПАТ "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_9, про визнання недійсним договору поруки. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що спірний договір поруки був укладений з порушенням Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилам надання банками України, оскільки їй не надано інформацію про сукупну вартість кредиту, валютні ризики. Крім того, у банка відсутня ліцензія.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 01 березня 2018 року позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 10 січня 2007 року № 490021420 в сумі 109 631,97 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 99 096,06 грн, заборгованості за відсотками - 3 798,90 грн, пеня - 6 737,01 грн. У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що наявність підписаного сторонами кредитного договору, договору застави та договору поруки свідчить про те, що його учасники бажали укласти зазначені договори та розуміли їх, таке укладення відповідало внутрішній волі сторін, жодна з них не була примушена до укладення таких договорів, а отже, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Позивач за зустрічним позовом на момент укладення договорів не заявляв додаткових вимог щодо умов спірних договорів та в подальшому виконував їх умови. При укладенні договору позивачу за зустрічним позовом були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили його прийняти умови договору на вкрай невигідних для себе умовах. Отже, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у позичальника утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у примусовому порядку з боржника та поручителя.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня
2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_9 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 01 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення його зустрічного позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на відсутність у банку доказів отримання письмового підтвердження про попереднє ознайомлення позичальника з інформацією про умови кредитування, передбачене постановою НБУ від 10 травня 2007 року № 168. Крім того, суди не надали належної оцінки тому, що договір банківського кредиту та договір споживчого (фінансового) кредиту, яким і є оспорюваний договір, за нормами Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про споживче кредитування" та за нормами
статей 1046, 1047, 1049, 1054 ЦК України, є різними угодами, як за назвою, формою, так і за своєю правовою природою, і за умовами регулювання, внаслідок чого дозволи та ліцензія банку, якими обґрунтовується постанова, права на укладення договору споживчого кредитування не надають.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_10 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 10 січня 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_6 укладений кредитний договір
№ 490021420, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в сумі
21 881,19 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі
12,00 % річних на строк до 10 січня 2013 року на придбання транспортного засобу Toyota Corola, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2 .
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 10 січня
2007 року № 490021420 між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_5 укладений договір поруки № 490021420-П, згідно з яким вона зобов`язалась відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_7 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 10 січня 2007 року № 490021420.
Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 договору поруки від 10 січня 2007 року № 490021420-П ОСОБА_5 зобов`язалася відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_7 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 10 січня 2007 року № 490021420 у повному обсязі та відповідно до умов, визначених кредитним договором.
27 березня 2009 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_7 укладений договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору від 10 січня 2007 року № 490021420, яким зокрема внесено зміни до пункту 1.1 спірного кредитного договору в частині терміну повернення кредиту, а саме встановлено строк остаточного повернення кредиту - 10 січня
2017 року.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.5 кредитного договору від 10 січня 2007 року
№ 490021420 ОСОБА_9 зобов`язувався використати кредитні кошти за цільовим призначенням та повернути кредит банку рівними частинами, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти, комісію) у терміни, визначені у графіку повернення.
У порушення умов кредитного договору ОСОБА_9 не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, 12 лютого 2015 року на його адресу направлено досудову вимогу від 11 лютого 2015 року вих. № 13105-102 б/б про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050