ПОСТАНОВА
Іменем України
22 листопада 2019 року
м. Київ
справа №П/811/157/16
касаційне провадження №К/9901/27137/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 (суддя Дегтярьова С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 (головуючий суддя - Баранник Н.П., судді: Суховаров А.В., Щербак А.А.) у справі № П/811/157/16 за позовом Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2015 № 0001331502.
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 11.04.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовив у повному обсязі.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.06.2016 залишив постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 без змін.
Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.04.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме - статей 75, 78, 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 2, 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на тому, що своєчасність, достовірність та повнота сплати податків і зборів на час виникнення спірних правовідносин не могли бути предметом камеральної перевірки, а підлягали контролю в порядку документальної перевірки, вимоги до проведення якої встановлено статтями 78, 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, щодо повідомлення платника податків про дату початку та місце проведення такого контрольного заходу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що органом доходів і зборів проведено камеральну перевірку податкової звітності Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" з податку на прибуток за перше півріччя 2014 року, за результатами якої складено акт від 20.11.2015 № 134/1502/03346822.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми грошового зобов`язання з авансових внесків з податку на прибуток.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2015 № 0001331502, згідно з яким визначено штраф у розмірі 54015,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлене перевіркою порушення підприємством вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) знайшло своє підтвердження в судовому процесі.
При цьому судові інстанції відхилили посилання позивача на порушення Кіровоградською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області порядку проведення камеральної перевірки, оскільки за наявності не спростованого факту порушення, самі собою доводи про недотримання податковим органом процедури камеральної перевірки не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).