ПОСТАНОВА
Іменем України
19 листопада 2019 року
Київ
справа №826/12675/15
касаційне провадження №К/9901/26923/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді: Грибан І.О., Губська О.А.) у справі №826/12675/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФО Принт" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФО Принт" звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 0002262206.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 09.10.2015 адміністративний позов залишив без задоволення.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.12.2015 скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2015 та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову.
Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2015.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, наголошує на неповному наданні оцінки обставинам справи, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ФО Принт" з питань правильності вирішення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Атрікс Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Юелка Бест Компані", Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек-Комерс", результати якої оформлено актом від 04.12.2014 № 6221/26/58-22-06-15/38716177.
На підставі зафіксованих в акті перевірки висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 0002262206 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 267768 грн., в тому числі: в сумі 178512 грн. основного платежу та в сумі 89256 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Недотримання позивачем вказаних приписів податкового законодавства, на думку податкового органу, полягає у неправомірному формуванні показників податкового кредиту за липень 2014 року за операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрікс Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юелка Бест Компані", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек-Комерс" товарів (матеріали для поліграфічної продукції) на підставі укладених з вказаними контрагентами однотипних договорів поставки від 23.06.2014 № 23-06, від 21.07.2014 № 21/07 та від 05.05.2014 № 05/05-1 відповідно.
Відсутність права у позивача на включення до складу податкового кредиту за липень 2014 року податку на додану вартість за операціями з вказаними контрагентами відповідач пов`язує з висновками податкових органів за наслідками проведених контрольних заходів щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрікс Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юелка Бест Компані", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек-Комерс", згідно з якими встановлено неперебування юридичних осіб за адресами місцезнаходження, відсутність основних умов для провадження господарської діяльності, а також спрямування своєї діяльності з метою надання податкової вигоди третім особам.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що пред`явлені позивачем первинні документи за наслідками господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Атрікс Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Юелка Бест Компані", Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек-Комерс" не є достатніми підставами для висновку про їх реальне здійснення.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що первинні документи щодо фактичного виконання спірних господарських операцій відповідають встановленим законодавством вимогам; контрагенти Товариства з обмеженою відповідальністю "ФО Принт" на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мали статус платників податку на додану вартість; податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в поданих позивачем первинних документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.