ПОСТАНОВА
Іменем України
19 листопада 2019 року
Київ
справа №808/887/16
адміністративне провадження №К/9901/28369/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2016 (суддя Стрельнікова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 (головуючий суддя Шальєва В.А., судді: Білак С.В. Олефіренко Н.А.) у справі №808/887/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Управління Державної казначейської служби України у місті Запоріжжі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені,
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "Запорізький завод феросплавів" звернулося до адміністративного суду з позовом до СПДІ з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального ГУ ДФС (далі - СДПІ, відповідач 1), Управління Державної казначейської служби України у місті Запоріжжі Запорізької області (далі - УДКС, відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції СДПІ звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині залишити без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №808/887/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №808/887/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 19.11.2019.
В обґрунтування касаційної скарги СДПІ посилається на те, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права. Як вказує відповідач 1, податковим органом своєчасно, без порушень вимог діючого законодавства сформовано реєстр про повернення сум бюджетного відшкодування платникам податку, до якого включено позивача, вказаний реєстр отримано органом казначейства. Крім того, відповідач 1 вважає, що алгоритм стягнення пені є ідентичним до бюджетного відшкодування, СДПІ наголошує, що вказані дії є повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак, суд не може підміняти державний орган та вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, де товариство зазначає, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою та посилається на практику вирішення Вищим адміністративним судом України справ в аналогічних правовідносинах.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач подав до СДПІ податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2015 року, якою визначено суму ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України на рахунок платника у банку в розмірі 4ʼ356ʼ399,00грн.
За результатами камеральної перевірки у довідці у формі висновку податковим органом встановлено, що при відображенні ПАТ "Запорізький завод феросплавів" у декларації за жовтень 2015 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 4ʼ356ʼ399,00грн порушень не встановлено. СДПІ сформувала висновки про суми відшкодування ПДВ, якими повідомлено, що платнику ПАТ "Запорізький завод феросплавів" за декларацією за жовтень 2015 року підлягають автоматичному бюджетному відшкодуванню з бюджету 4ʼ356ʼ399,00грн.
Зазначений висновок та реєстр висновків про суми відшкодування ПДВ відповідач 1 направив до УДКСУ. Відповідачем 2 вказані документи отримано.
У зв`язку з тим, що сума ПДВ за жовтень 2015 року в розмірі 4ʼ356ʼ399,00грн, не була відшкодована позивачу, на таку заборгованість нараховується пеня, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності СДПІ щодо неподання УДКС висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягала відшкодуванню з бюджету по декларації з ПДВ за жовтень 2015 року в розмірі 4ʼ356ʼ399,00грн., стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за жовтень 2015 року, в розмірі 252074,00грн.
Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов частково. Ухвалено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за жовтень 2015 року в розмірі 252074,38грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суди посилались на те, що контролюючим органом підтверджено право на отримання позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за жовтень 2015 року в сумі 4ʼ356ʼ399,00грн.; вказана сума позивачу не відшкодована. Відтак, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного статтею 200 Податкового кодексу України строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. Суди констатували, що на суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, яка підлягає стягненню на користь позивача з бюджету.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктами 200.12, 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.