ПОСТАНОВА
Іменем України
22 листопада 2019 року
Київ
справа №520/3013/19
адміністративне провадження №К/9901/19194/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду в складі судді Заічко О.В. від 07.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Спаскіна О.А. (головуючий), Любчич Л.В., Присяжнюка О.В. від 19.06.2019 у справі №520/3013/19 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" до Державного реєстратора Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області Кривошея Віталія Олександровича про визнання протиправними дій,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" (далі СГ ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка") звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області Кривошей Віталія Олександровича (далі Державний реєстратор Кривошей В.О.), в якому просив визнати протиправними дії під час проведення державної реєстрації договору оренди землі б/н від 23.05.2018 між ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ).
2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019, яку залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, закрито провадження у даній справі.
2.1. Приймаючи вказані судові рішення суди попередніх інстанцій інстанції виходили з того, що переданий на вирішення спір є спором про цивільне право, тобто має приватно-правовий характер, а саме є спором між позивачем та ОСОБА_3 щодо права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, водночас позивачем, у даному випадку, невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки оскарження відповідних дій державного реєстратора не призведе до його відновлення. Суди дійшли висновку, що дана справа має вирішуватись відповідним місцевим загальним судом, за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) і позивачем, з метою захисту його порушених прав, має бути обрано інший спосіб захисту, а саме, шляхом оскарження рішення державного реєстратора, яким проведено державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які в даному випадку набувають статусу третіх осіб.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
3. Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019.
3.1. З касаційної скарги вбачається, що аргументи скаржника зводяться до того, що судами порушені правила предметної юрисдикції при прийнятті оскаржуваних судових рішень. Скаржник вважає, що позивачем не було заявлено вимог приватно-правового характеру і тому у позивача відсутня можливість захистити свої права в порядку цивільного судочинства.
4. Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4.1. На обґрунтування відзиву вказав, що оскаржувані судові рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, вказує, що позивачем
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
5. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
6. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
7. Як визначено у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
8. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
9. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.
10. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.
11. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.
12. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
13. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у третьої особи і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.