ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №813/5385/15
адміністративне провадження №К/9901/9895/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Братичак У.В. від 20 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кушнерика М.П., Мікули О.І., Курильця А.Р. від 01 червня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Енергобанк", відповідач), треті особи: ОСОБА_2, ПАТ "Енергобанк" (далі - треті особи), в якому просила:
- визнати протиправними, незаконними дії (бездіяльність) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" щодо невключення вкладника ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Енергобанк" включити вкладника ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 6 000 доларів США.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови Уповноваженої особи Фонду у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, оскільки на підставі договору про відступлення права вимоги позивач набув право вкладника в банку, на якого відповідно до статті 1058 ЦК України розповсюджується дія договору банківського вкладу в частині відступленої суми.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в результаті укладання договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за договором № ДФ-111340-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку від 27 червня 2014 року, за умовами пунктів 1.1-1.5 договору, всі права кредитора, передбачені договором від 27 червня 2014 року № ДФ-111340-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку в сумі 6 000 доларів США, перейшли до ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 24 червня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 813/5385/15, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року в адміністративній справі № 813/5385/15 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Разом з касаційною скаргою скаржником подано клопотання про забезпечення участі представника під час розгляду справи у касаційному порядку у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 12 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права вимоги за договором № ДФ-111340-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку, укладеного 27 червня 2014 року між ПАТ "Енергобанк" відділення № 1 в м. Жидачів та ОСОБА_2, на частину вкладу в сумі 6 000 доларів США.
Про зазначений факт, а саме про заміну сторони у зобов`язанні ОСОБА_2 повідомила письмово 16 січня 2015 року та повторно 25 лютого 2015 року відділення № 1 ПАТ "Енергобанк" в м. Жидачів.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 12 лютого 2015 року № 96 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 лютого 2015 року № 29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк", згідно з яким з 13 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Енергобанк" строком на три місяці.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 квітня 2015 року № 93 продовжено термін здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк" по 11 червня 2015 року.
25 лютого 2015 року ОСОБА_2 скерувала повідомлення Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Енергобанк" про заміну сторони (кредитора) у зобов`язанні за договором № ДФ-111340-1302.
У квітні 2015 року ОСОБА_1, як новий вкладник, звернулася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Енергобанк" про надання інформації щодо порядку виплати належних коштів за договором № ДФ-111340-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку, однак, жодної відповіді не отримала.
Постановою Правління Національного банку України від 11 червня 2015 року № 370 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідування ПАТ "Енергобанк".
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що між ПАТ "Енергобанк" та позивачем не укладено жодного договору банківського вкладу (рахунку), відтак, виконання судових рішень призведе до фактичного повторного відшкодування суми коштів по одному й тому ж вкладу.
Від учасників справи відзиву або заперечення на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.