ПОСТАНОВА
Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №815/1088/15
касаційне провадження №К/9901/26397/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2015 (суддя Стеценко О.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 (головуючий суддя - Бітов А.І., судді: Милосердний М.М., Ступакова І.Г.) у справі №815/1088/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Сервис" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Сервис" звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2014 № 0000982203.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 07.07.2015 адміністративний позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.09.2015 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2015 залишив без змін.
Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV.
Зокрема, наголошує на безтоварності господарських операцій з придбання позивачем нафтопродуктів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес".
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Сервис" щодо підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес" за липень 2014 року, результати якої оформлено актом від 30.10.2014 № 6085/15-53-22-3/37679847.
На підставі висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень абзацу "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014 № 0000982203 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1260703,5 грн., в тому числі: в сумі 840469 грн. основного платежу та в сумі 420234,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Недотримання позивачем вказаних приписів податкового законодавства, на думку податкового органу, полягає у неправомірному формуванні показників податкового кредиту за липень 2014 року за операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" товарів (нафтопродукти) на підставі договорів поставки від 21.07.2014 № ДН-2107-23, від 10.07.2014 № ДГ-1007-3, від 01.07.2014 № ДГ-0107-54, від 30.06.2014 № ДГ-3006-4.
Відсутність права у позивача на включення до складу податкового кредиту за липень 2014 року податку на додану вартість за вказаними операціями відповідач пов`язує з ненаданням під час проведення перевірки деяких первинних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, довіреностей, специфікацій, які, з урахуванням специфіки предмету поставки, є обов`язковими для підтвердження фактичного здійснення таких операцій. Крім того, податковий орган посилався на встановлений в акті від 21.08.2014 № 175/04-61-22-2/31037491 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2014 по 31.07.2014" факт відсутності у задекларованого контрагента позивача умов, необхідних для досягнення результатів підприємницької діяльності, в тому числі: трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: