Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 200/7261/13-ц (провадження № 14-548 цс 19)
07 жовтня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду ухвалою від 07жовтня 2019 рокуприйняла та призначила до розгляду справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Державної казначейської служби України за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2019 року.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська із зазначеною скаргою, у якій просив зобов`язати керівника Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) негайно виконати рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 20 березня 2013 року у справі № 200/7261/13?ц
2. Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, провадження за скаргою ОСОБА_1 закрито.
3. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що ДКС України не є органом примусового виконання судових рішень чи учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є центральним органом виконавчої влади. Отже, відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України зазначений спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
4. У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2019 рокута ухвалити нове рішення, яким його скаргу задовольнити.
5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності в касаційній скарзі ОСОБА_1 доводів, передбачених частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України), відповідно до якої справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
7. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
11. Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України встановлено, що ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
12. У цій справі 28 березня 2108 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою, в якій просив зобов`язати ДКС України негайно виконати рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 20 березня 2013 року у справі № 200/7261/13-ц, яким на його користь стягнуто з державного бюджету 20 000,00 грн, що станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн). Отже, ця справа є малозначною у силу вимог закону.
13. Також, згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
14. Пунктом 1 частини четвертої статті 394 ЦПК України встановлено, що в у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд вже викладав в своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком.
15. Верховний Суд вже викладав висновок щодо предметної та суб`єктної юрисдикції у спорі за подібних правовідносин, у якому одним із учасників є суб`єкт владних повноважень. Зокрема, такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 916/1227/16.
16. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Частиною першою статті 3 цього Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.