Постанова
іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 345/2618/16-к
провадження № 51-1491км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Міщенко Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2018 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015090170000983, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання в зв`язку із закінченням строків давності.
Крім того, ухвалено стягнути: на користь ОСОБА_2 - з АТ "Страхова група "ТАС" 8 200 грн на відшкодування матеріальної та 410 грн на відшкодування моральної шкоди, судовий збір в розмірі 86 грн 10 коп.; з ОСОБА_1 8 200 грн на відшкодування матеріальної та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також судовий збір в розмірі 1 291 грн 90 коп.; на користь ОСОБА_3 - з ОСОБА_1 87 974 грн на відшкодування матеріальної шкоди, на користь держави стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 879 грн 74 коп.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 8 жовтня 2015 року приблизно о 12-ій год 00 хв., керуючи автомобілем марки "Citroen Berlingo", номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по дорозі, яка веде з дворів будинків № 1 та № 15а в напрямку проїзної частини проспекту Лесі України в м. Калуші Івано-Франківської області, при виїзді з дворів на проїзну частину проспекту Лесі України порушив вимоги п.п. 2.3 б), 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу безпечно керувати ним, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по ній, виїхав на проїзну частину проспекту Лесі України, по якій рухався ОСОБА_2, керуючи мотоциклом марки "KavasakiKLX 450-А", де допустив зіткнення з цим транспортним засобом.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок недотримання потерпілим ОСОБА_2 вимог ПДР та перевищення допустимої швидкості руху. Вказує на порушення судом ст. ст. 2, 8, 9, 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), посилаючись на те, що судовий розгляд здійснено несправедливо та упереджено, всупереч вимогам ст. 23 КПК в судовому засіданні безпосередньо не досліджено докази, які наведено у вироку, в тому числі документи на підтвердження позовних вимог, та не надано їм оцінки. Зазначає, що апеляційним судом у порушення вимог ст. ст. 370 і 404 КПК належно не розглянуто його апеляційну скаргу, не досліджено повторно обставини, які судом першої інстанції досліджувались не повністю та не об`єктивно, в ухвалі не зазначено переконливих мотивів, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а лише перераховано докази, яким оцінки за критеріями ст. 94 КПК не надано. Стверджує, що всупереч положенням ч. 4 ст. 286 і ч. 3 ст. 288 КПК заявлене ним клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності невідкладно не розглянуто та не звільнено його від кримінальної відповідальності.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Міщенко Т.М. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Міщенко Т.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно зі ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним, як особою, яка керувала транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1
ст. 94 КПК.
Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину, суд у вироку послався на показання потерпілого ОСОБА_2, який зазначив, що рухався на мотоциклі по головній дорозі, будь-яких порушень ПДР не допускав, а ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "CitroenBerlingo", не дав дорогу його транспортному засобу, внаслідок чого виникла дорожньо-транспортна пригода; показання свідка ОСОБА_4 про те, що був очевидцем того, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1, виїхавши з другорядної дороги на головну, допустив зіткнення з мотоциклом, що рухався по головній дорозі; дані, що містяться у протоколі огляду місця події зі схемою до протоколу та фототаблицями, в яких зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди; висновках експерта за результатами огляду автомобіля "CitroenBerlingo", висновку судово-медичної експертизи, згідно з якою у ОСОБА_2 виявлено середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я, інші досліджені судом докази.
Крім того, у вироку наведено висновки експерта від 29 червня 2016 року
№ 09/17-537, від 22 липня 2016 року № 4.2-609/16 та від 28 липня 2016 року
№ 4.2-618/16, які підтвердив допитаний в суді експерт ОСОБА_5, згідно з якими ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися п.п. 10.1, 10.2 і 16.11 ПДР, у відповідності до яких, маючи намір виїхати з другорядної дороги на головну, повинен був дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по ній, і тільки після цього переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїжджати на головну дорогу. Невідповідність дій водія ОСОБА_1 технічним вимогам п.п. 10.1, 10.2 і 16.11 ПДР перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з настанням цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, суд об`єктивно, повно і всебічно встановив обставини кримінального провадження та належно обґрунтував висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 286 КК.
Відтак показання потерпілого ОСОБА_2 щодо швидкості руху керованого ним транспортного засобу, які різняться з тими, що були вказані в ході слідчого експерименту та задані як вихідні дані експерту для дослідження, не ставить під сумнів обґрунтованість зазначеного висновку, оскільки з встановлених судом обставин провадження вбачається, що аварійну ситуацію створив самеОСОБА_1 , котрий, виїжджаючи на дорогу з дворів, не дав дорогу мотоциклу "KavasakiKLX 450-А" під керуванням ОСОБА_2, що рухався по ній, а відтак, мав перевагу у русі, внаслідок чого допустив зіткнення з цим транспортним засобом.