Постанова
іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 332/2723/15-к
провадження № 51-1579км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Міщенко Т.М.,
засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_3,
захисників Ями Д.М. і Бахмута М.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Ями Д.М. і Бахмута М.С. на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 8 листопада 2017 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 березня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080080001951, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Надійка Хомутовського району Курської області Російської Федерації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України
(далі - КК);
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Запорізьке Запорізького району Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомЗаводського районного суду м. Запоріжжя від 8 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на три роки, з конфіскацією всього належного йому майна;
ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на три роки, з конфіскацією всього належного йому майна.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позбавлено 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 березня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 змінено, визначено вважати їх засудженими за ч. 3 ст. 368 КК в редакції Закону від 10 листопада 2015 року
№ 770-VIII. В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено за одержання ними, як службовими особами, неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.
18 листопада 2010 року за результатами проведених виборів депутатів Степногірської селищної радиОСОБА_1 оголошено обраним та таким, що набув повноваження депутата місцевої ради.
Згідно з розпорядженнями Запорізького міського голови від 29 листопада 2012 року № 1584к та від 13 вересня 2012 року № 1192к призначено відповідноОСОБА_1 і ОСОБА_3 на посаду головних спеціалістів-інспекторів відділу економіки, фінансів та зв`язків з громадськістю Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради та присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Відповідно до посадових обов`язків, визначених посадовою інструкцією, п. п. 4, 4.2 Положення про Інспекцію з благоустрою м. Запоріжжя, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є службовими особами, котрі здійснюють функції представника органу місцевого самоврядування та яким для виконання покладених на них обов`язків і функцій надається право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Так, 10 квітня 2015 року приблизно о 11-ій год 00 хв. головними спеціалістами-інспекторами відділу економіки, фінансів та зв`язків з громадськістю Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради ОСОБА_1 і ОСОБА_3 під час проведення перевірок додержання вимог правил благоустрою виявлено факт вивозу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на автомобілі марки "ЗІЛ", д/н НОМЕР_1, відходів будівництва в зеленій зоні по вул. Хороводна в м. Запоріжжя, про що ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення № 0030 за ст. 152 КУпАПвідносно водія вказаного автомобіля - ОСОБА_5 .
У цей же день приблизно о 12-ій год 00 хв. головний спеціаліст-інспектор відділу економіки, фінансів та зв`язків з громадськістю Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради ОСОБА_1 за попередньою змовою з головним спеціалістом-інспектором вказаного відділу ОСОБА_3 , маючи намір на одержання неправомірної вигоди для себе, діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_4, що за не складання відносно нього у подальшому адміністративних протоколів за порушення правил благоустрою останній має передати їм грошові кошти в розмірі 400 грн за кожний факт вивозу відходів на полігон твердих побутових відходів ТЗОВ "Ремондіс Запоріжжя" № 1, розташований за адресою: вул. Базова, 10в, м. Запоріжжя.
17 квітня 2015 року приблизно о 12-ій год 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи на вул. Базовій в м. Запоріжжя, продовжуючи свій злочинний намір на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_3, повідомив ОСОБА_4 про необхідність передачі їм грошових коштів в обумовленому розмірі заздалегідь, до початку вивозу будівельного сміття.
23 квітня 2015 року та 27 квітня 2015 року ОСОБА_4 організовано дворазове вивезення будівельних відходів автомобілем марки "КРАЗ", д/н НОМЕР_2, на полігон твердих побутових відходів ТЗОВ "Ремондіс Запоріжжя" № 1, розташований за вказаною вище адресою, при цьому 23 квітня 2015 року ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 про те, що передасть обумовлені раніше грошові кошти після наступного вивозу відходів.
28 квітня 2015 року приблизно о 10-ій год 00 хв. головні спеціалісти-інспектори відділу економіки, фінансів та зв`язків з громадськістю Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою, використовуючи свої службові повноваження, перебуваючи в салоні службового автомобіля марки "ВАЗ 21213", д/н НОМЕР_3, поблизу перехрестя вул. Заводської та вул. Північне шосе в м. Запоріжжі, одержали від ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 3000 грн за не складання відносно нього адміністративного протоколу за ст. 152 КУпАП, якою передбачено адміністративну відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, а також за безперешкодний вивіз будівельних відходів на полігон твердих побутових відходів ТЗОВ "Ремондіс Запоріжжя" № 1.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі з доповненням захисник Яма Д.М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і закрити кримінальне провадження. Вказує про відсутність у діях його підзахисного складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, вважає, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення не відповідає диспозиції цієї статті. Стверджує, що мала місце провокація ОСОБА_4 на вчинення злочину. Посилається на незаконне проведення оперативно-розшукових заходів; вручення ОСОБА_1 як депутату Степногірської селищної ради повідомленняпро підозру не прокурором області, а іншою процесуальною особою; наявність в обвинувальному акті протиріч щодо номеру провадження, дати його складання. Вважає, що матеріали справи не відкривались стороні захисту у повному обсязі, а також своєчасно не були відкриті документи, які стали підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД). Крім того, посилається на незаконність ухвал слідчого судді про надання дозволу на аудіо-, відеоконтроль особи та проведення НСРД з порушенням вимог кримінального процесуального закону. На думку захисника, суд першої інстанції, надавши в ході дослідження доказів явну перевагу стороні обвинувачення та висловивши свою позицію щодо доведеності вини обвинувачених до ухвалення вироку, порушив засади змагальності судочинства та презумпції невинуватості. Вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У касаційній скарзі захисник Бахмут М.С. просить судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати і закрити кримінальне провадження. Стверджує, що в діях його підзахисного відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 368 КК. Вказує про відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні вказаного злочину та зазначає, що ОСОБА_3, рекомендуючи полігон твердих побутових відходів ТЗОВ "Ремондіс Запоріжжя" № 1 для утилізації відходів, діяв у межах своїх повноважень. Вказує, що процесуальні документи, в яких зафіксовано хід та результати НСРД, є недопустимими доказами та наводить на обґрунтування відповідні доводи. Водночас вважає, що сторона захисту не змогла перевірити допустимість результатів НСРД внаслідок невідкриття під час досудового розслідування ухвал слідчого судді, що слугувалипідставою їх проведення. Посилається на порушення права ОСОБА_3 на захист, мотивуючи тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК. Вказує на те, що апеляційний суд належно не перевірив всі доводи апеляційної скарги та не надав на них вичерпних відповідей.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Міщенко Т.М. вважала касаційні скарги необґрунтованими, просила у їх задоволенні відмовити, а судові рішення залишити без зміни.
Засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_3 просили задовольнити касаційні скарги їх захисників.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників Ями Д.М. і Бахмута М.С. на підтримання своїх касаційних скарг, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_3 ,прокурора Міщенко Т.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ст. 433КПК).
У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПКістотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно дост. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.