Постанова
іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 208/6164/17
провадження № 51- 1469 км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Міщенко Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000000974, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Актюбінськ (Казахстан), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2
ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Звільнено ОСОБА_1 від відбування основного і додаткового покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, призначеного судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду 84 215, 21 грн та моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду 72 663,39 грн та моральну шкоду в розмірі 900 000грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 7 серпня 2017 року об 11 годині 30 хвилин, керуючи належним їй автомобілем марки "HONDA CIVIC", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по крайній правій смузі пр. Аношкіна зі сторони пр. Свободи в напрямку пр. Тараса Шевченка м. Кам`янське, в порушення вимог п. п. 1.3,1.5, 2.3 "б", 10.1 Правил дорожнього руху України, будучи неуважною до дорожньої обстановки та її змін, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру, в районі будинку № 31а перед початком маневру повороту ліворуч не переконалася у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншім учасникам руху, почала виконувати маневр повороту ліворуч на вулицю Медичну, внаслідок чого виїхала на ліву смугу для руху, де сталося зіткнення лівою бічною частиною з мотоциклом "HONDA CB 600F", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався по лівій смузі для руху позаду вказаного автомобіля у попутному з ним напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла "HONDA CB 600F" ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила його смерть.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, судове рішення ґрунтується на матеріалах та доказах, достовірність яких викликає сумнів. Вказує, що на досудовому слідстві з нею, як з учасником ДТП не було проведено ні одної слідчої дії, а сама вона вперше була допитана 23 жовтня 2017 року після вручення повідомлення про підозру, а 30 жовтня 2017 року їй вручено обвинувальний акт, що є порушенням ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Крім того, вважає неналежними доказами: протокол огляду місця події від 25 вересня 2017 року, оскільки він проведений без участі учасників ДТП і понятих та відрізняється від замірів, проведених при огляді місця події від 7 серпня 2017 року, за шириною дороги; слідчий експеримент від 28 вересня 2017 року як такий, що проведений з порушенням норм КПК, виключно на показаннях ОСОБА_8, які суперечать показанням інших свідків та іншим доказам. Також зазначає, що на досудовому слідстві для з`ясування додаткових питань надавалося клопотання про проведення слідчих дій щодо встановлення реальної картини пригоди, у задоволенні якого було відмовлено, і це порушило її право, передбачене
ст. 223 КПК. Крім того зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні вироку в частині визнання розміру матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілих не взяв до уваги та не застосував жодного положення норм кримінального, цивільного матеріального та процесуального права, призначив до сплати цивільному відповідачу необґрунтовані, надумані й жодними доказами не підтверджені суми моральної та матеріальної шкоди. Вказує, що ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції при вирішенні цивільного позову не додержана судова практика про обов`язкове у даній категорії кримінальних справ залучення як співвідповідача страхової компанії.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Міщенко Т.М. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Міщенко Т.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджена вказує на неповноту судового розгляду та не погоджуються із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Натомість висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК.
Цей висновок підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8 та даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту з нею від 28 вересня 2017 року, про те, що 7 серпня 2017 року вона йшла по пр. Аношкіна в напрямку по руху автомобіля до Сімейної поліклініки, від пр. Леніна до пр. Шевченка хлопець їхав на мотоциклі та впав, а потім врізався в автомобіль; мотоцикліст ухилявся від зіткнення з автомобем, при цьому рухався не швидко, а автомобіль рухався зі швидкістю не більше 40 км/год.
Наведені вище показання свідка узгоджуються з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 7 серпня 2017 року зі схемою та фототаблицею до нього, де зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди - перехрестя та пошкодження на транспортних засобах; даними висновку судово-медичного експерта №936-Е від 16 серпня 2017 року, в якому вказано, що виявлені тяжкі тілесні ушкодження у ОСОБА_7 призвели до його смерті; даними висновку судової автотехнічної експертизи від 13 жовтня 2017 року за №6/10.1/983, в якому зазначено, що в умовах місця пригоди водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості запобігти зіткненню шляхом екстреного гальмування із зупинкою мотоцикла до місця зіткнення при заданих вихідних даних; а при заданому механізмі пригоди в діях водія ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору могли знаходитися в причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з даними висновку судово-фототехнічної експертизи від 2 жовтня 2017 року № 6/6.1/940, відповідно до якого за наданим на дослідження відеозаписом "DOWNLOAD 20170607113049 1002 1.аvi" швидкість руху мотоцикла "HONDA CB 600F" перед зіткненням дорівнювала близько 46.0 км/год. А згідно з наданим на дослідження відеозаписом "DOWNLOAD 20170607113049 1002 1.avi", з моменту початку падіння мотоциклу "HONDA CB 600F" під керуванням водія ОСОБА_7 до моменту зіткнення з автомобілем "HONDA CIVIC" під керуванням водія ОСОБА_1 минуло 0,36 с.
Отже, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, суд першої інстанції надав їм належну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку. При цьому дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії за ч. 2 ст. 286 КК. Зміст вироку відповідає вимогам ст. 374 КПК.