Постанова
іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 236/887/18
провадження № 51-3764 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої Крет Г. Р.,
суддів Короля В. В., Макаровець А. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,
прокурора Басюка С. В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 вересня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 07 травня 2019 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красний Лиман Донецької області та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомКраснолиманського міського суду Донецької області від 19 вересня 2018 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у сховище, за обставин, викладених у вироку.
Як установив Суд, 10 березня 2018 року близько 17:30 ОСОБА_1 шляхом вільного доступу проник на огороджену охоронювану територію структурного підрозділу "Лиманське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (далі - підприємство) та таємно, повторно викрав металобрухт, заподіявши підприємству матеріальної шкоди на суму 198,32 грн.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 07 травня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінив, виключив із вступної частини вироку посилання суду на наявність у ОСОБА_1 судимостей за вироками Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 листопада 2002 року та від 08 вересня 2004 року. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Засуджений вказує, що його дії слід кваліфікувати ч. 2 ст. 185 КК, а не за ч. 3 цієї статті, оскільки він потрапив на територію підприємства, яка не має суцільного паркану, знаків заборони, шляхом вільного доступу,а тому в його діях відсутня кваліфікуюча ознака "проникнення у сховище". Апеляційний суд, як вважає скаржник, порушуючи вимоги статей 370, 419Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вищевказаних порушень суду першої інстанції під час ухвалення вироку не перевірив і своїх висновків належним чином не мотивував.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений підтримав касаційну скаргу; прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 438 вказаного Кодексу передбачено, що Суд не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Зі змісту поданої касаційної скарги видно, що скаржник по суті не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, зазначає про неповноту судового розгляду, тоді як їх перевірку на підставі статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.
Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.