Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа №205/918/18
провадження №61-7755св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2018 року у складі судді Мовчан Д. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у складі колегії суддів ЄлізаренкоІ. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк", банк), з позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила: визнати припиненим договір іпотеки від 12 липня 2006 року, укладений між нею та акціонерним комерційним банком "Райффайзен банк Україна" (далі АКБ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", скасувати заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в реєстрі за № 168, та виключити з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки від 12 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та АКБ "Райффайзен банк Україна", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк".
Позов мотивовано тим, що 12 липня 2006 року між АКБ "Райффайзен банк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та позивачем укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала в кредит грошові кошти у розмірі 36 000 доларів США зі сплатою 10,5 % річних на строк до 12 липня 2021 року для придбання нерухомого майна.
У забезпечення належного виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором, між та банком та позивачем укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач посилається на те, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року, яке набрало законної сили, кредитний договір від 12 липня 2006 року розірвано, що за доводами позивача є підставою для визнання договору іпотеки припиненим, відповідно до положень статті 17 Закону України "Про іпотеку".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що припинення зобов`язання за договором іпотеки можливе лише за умови належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором, що проведено належним чином, а розірвання кредитного договору не є підставою для припинення іпотеки, якою може забезпечуватися виконання зобов`язання, що виникло до набрання законної сили рішенням суду про розірвання кредитного договору.
Під час розгляду справи, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання у повному обсязі зобов`язання за кредитним договором, що виникло до набрання законної сили рішенням суду про розірвання кредитного договору, а банк таку обставину не визнав та заперечував.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з нормами матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини. Так, судами не враховано, що у рішенні Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року, яким кредитний договір між позивачем та банком розірвано, встановлено, що банком не надано доказів наявності у позивача заборгованості перед банком за вказаним кредитним договором. Тобто, на час ухвалення вказаного судового рішення була відсутня інформація про наявність у ОСОБА_1 заборгованості.
На час розгляду справи про визнання договору іпотеки припиненим банком не було пред`явлено вимоги до позивача про сплату заборгованості чи іншого документу про наявність заборгованості за кредитним договором.
Оскільки кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та банком розірвано в судовому порядку, а наявність заборгованості у ОСОБА_1 за цим договором не підтверджена, заявник вважає, що договір іпотеки, як забезпечення цього зобов`язання, повинен бути припиненим.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ПАТ "ОТП Банк", заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач у якості правової підстави припинення іпотеки посилається на розірвання в судовому порядку кредитного договору, в забезпечення кого укладено договір іпотеки.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо.
Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.