Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа №553/703/18
провадження №61-7956св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 січня
2019 року у складі судді Парахіної Є. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2019 року у складі колегії суддів Обідіної О. І., Абрамова П. С., Прядкіної О. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , в якому просив розірвати шлюб з ОСОБА_2, укладений
17 липня 2010 року та зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Муніципалітету Риму VII, Італія, актовий запис №00356, частина 1, серія 09 від 17 липня 2010 року.
Позов мотивовано тим, що з 17 липня 2010 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, спільних дітей не мають. З моменту реєстрації шлюбу до літа 2013 року подружжя проживало в Італії в квартирі позивача, а в середині 2013 року переїхало проживати до України. Протягом останнього року сімейне життя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.
З січня 2017 року подружжя проживає окремо, подружні відносини не підтримують, не ведуть спільного господарство. Відновлення сімейних відносин є неможливим, а шлюб носить формальний характер.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 24 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2019 року,позов задоволено.
Шлюб, зареєстрований 17 липня 2010 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Муніципалітету Риму VII, Італія, актовий запис №00356, частина 1, серія 09 від 17.07.2010 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що подальше спільне життя подружжя сторін та збереження їх шлюбу є неможливим, що не заперечувалося сторонами, які не просили надати їм строк на примирення.
Суд, застосувавши до спірних правовідносин як норми СК України, так і положення Закону України "Про міжнародне приватне право", дійшов висновку про можливість розірвання шлюбу за законодавством України та відсутності визначених процесуальним законом підстав для залишення даного позову без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та залишити позов без розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про відсутність в суді Італії аналогічного позову про розірвання шлюбу з ОСОБА_1, який ОСОБА_2 пред`явила до суду загальної юрисдикції м. Рим 22 березня 2018 року, що унеможливлює розгляд поданого ОСОБА_1 позову на території України, який в розумінні положень пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду.
Судові рішення суперечать вимогам міжнародних правових угод України та положенням Закону України "Про міжнародне приватне право". Оскільки шлюб укладено і офіційно зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Муніципалітету Риму (Італія), то і розірвання вказаного шлюбу має вирішуватись за місцем його укладення.
Суди дійшли помилкових висновків, що поданий ОСОБА_2 до суду загальної юрисдикції м. Рим позов не є аналогічним, позову, який подано ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, оскільки в Італії існує інша процедура розірвання шлюбу, яка передбачає на першому етапі вирішення питання режиму окремого проживання сторін, а в подальшому і розірвання між ними шлюбу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1, заперечує проти доводів ОСОБА_2 та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 51 Конституції Українипередбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Відповідно до статті 24 СК Українишлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК Українипередбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.