Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 266/2787/18
провадження № 61-154св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 серпня 2018 року у складі головуючого-судді Федотової В. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Мальцевої Є. Є., Принцевської В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" (далі - ДП "ММТП") про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що згідно наказу від 10 листопада 2005 року № 1050/к був прийнятий на роботу до ДП "ММТП" на посаду матроса 1 класу. Наказом № 2705/к від 12 листопада 2010 року тимчасово, а наказом від 01 жовтня 2012 року № 3530/к постійно переведений водієм автотранспортних засобів автогосподарства ДП "ММТП".
Вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2017 року його визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, третьою статті 191 КК України, призначено покарання у вигляді трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, зв`язані із обслуговуванням та використанням матеріальних цінностей строком на один рік, на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробувальним строком на один рік з покладенням обов`язків, визначених статтею 76 КК України. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 03 травня 2018 року вказаний вирок змінено. Перекваліфіковано його дії з частини третьої статті 191 КК України на частину першу статті 191 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік, без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з обслуговуванням та використанням матеріальних цінностей.
Наказом виконуючого обов`язки директора ДП "ММТП" Балана Ю. В. від 10 травня 2018 року № 138/з його звільнено з посади водія автотранспортних засобів автогосподарства підприємства у зв`язку з розкраданням матеріальних цінностей ДП "ММТП" на підставі пункту 8 частини першої статті 40 КЗпП України.
Посилаючись на те, що його звільнення проведено із порушенням вимог статті 148 КЗпП України щодо строку застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки вироком суду встановлено період вчинення кримінального правопорушення, а саме з 08 квітня 2014 року по 04 червня 2014 року, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати наказ про його звільнення, поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулося після набрання чинності вироком суду, так як позивач вчинив злочин, а не дисциплінарний проступок, а тому визначений частиною другою статті 148 КЗпП України шестимісячний строк для притягнення до дисциплінарного стягнення у вказаному випадку не застосовується. Звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства на підставі пункту 8 частини першої статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 серпня 2018 року - залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що звільнення позивача проведено з порушенням трудового законодавства, зокрема без дотримання шестимісячного строку з дня вчинення проступку, визначеного частиною другою статті 148 КЗпП України, що свідчить про наявність підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У лютому 2019 року ДП "ММТП" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду - без змін.
Відзив мотивовано тим, що при звільнені позивача не було допущено порушень діючого законодавства, оскаржуваний наказ № 138/з від 10 травня 2018 року винесено із дотриманням вимог трудового законодавства, через сім днів з дня набрання вироком суду, яким встановлено вину позивача у вчиненні кримінального правопорушення, законної сили. Суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні справи здійснивши аналіз норм діючого законодавства, вірно не застосували положення статті 148 КЗпП України.
У поданих 05 березня 2019 року запереченнях на відзив, ОСОБА_1 зазначив, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на касаційну скаргу є протиправними та безпідставними, і просив задовольнити його вмотивовану та обґрунтовану касаційну скаргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлену судами
Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 1050/к від 10 листопада 2005 року прийнятий на роботу до ДП "ММТП" на посаду матроса 1 класу.
Наказом від 12 листопада 2010 року № 2705/к тимчасово, а наказом від 01 жовтня 2012 року № 3530/к ОСОБА_1 постійно переведений водієм автотранспортних засобів автогосподарства ДП "ММТП".