Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 639/1245/15-ц
провадження № 61-32764св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Державна міграційна служба Жовтневого району міста Харкова,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Державна міграційна служба Жовтневого району міста Харкова, про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 травня 2017 року у складі судді Труханович В. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 серпня 2009 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Жовнір Я. В., є власником квартири АДРЕСА_1 .
На час переходу права власності у спірній квартирі був зареєстрований ОСОБА_2, який не сплачує комунальні послуги та не цікавиться квартирою.
Реєстрація відповідача у зазначеній квартирі чинить їй перешкоди у користуванні власністю.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року позов задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за зазначеною адресою. Виселено ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року змінено. Скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 243,610 грн, і ухвалено в цих частинах нове рішення про відмову в їх задоволенні. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року залишено без змін. Заяву ОСОБА_2 про поворот виконання рішення суду залишено без розгляду.
У травні 2017 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року у цій справі.
Заява обґрунтована тим, що задовольняючи позов суд виходив з того, що є рішення Жовтневого районного суду міста Харкова про визнання особистим майном квартири одного з подружжя.
Рішення про виселення набрало чинності.
Однак вже після набрання рішенням законної сили він отримав рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2016 року про визнання майна особистою власністю одного з подружжя, який залишив в силі заочне рішення від 24 квітня 2009 року.
Тобто при оформленні договору купівлі-продажу рішення суду не набрало законної сили, тому договір купівлі-продажу повинен бути визнаний недійсним, оскільки є фіктивним або притворним.
Вважає рішення про його виселення помилковим та таким, що підлягає перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, оскільки наявне рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про скасування рішення суду апеляційної інстанції про визнання квартири особистим майном.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив скасувати заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 травня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Державна міграційна служба Жовтневого району міста Харкова, про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що вказані обставини не можуть вважатися нововиявленими, оскільки суду не надано жодних доказів того, що судові рішення, на які посилається заявник, були скасовані в частині тих обставин, на які йдеться посилання в тексті рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 травня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зазначені ОСОБА_2 судові рішення, як скасовані, не були підставою для ухвалення рішення суду про виселення. Суд не посилався на зазначені судові рішення, а обґрунтував його тим, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 серпня 2009 року і вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд на підставі статті 319 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення його заяви та скасування заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від травня 2016 року про його виселення, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що рішення суду про визнання особистим майном одного з подружжя набрало законної сили лише 03 листопада 2016 року, а його виселили із квартири 31 березня 2016 року без надання іншого житла, всупереч законодавству України. Підстави для його виселення без надання йому іншого постійного житла відсутні. Спірна квартира була придбана у шлюбі, і дружина не мала на власний розсуд нею розпоряджатися. За його касаційною скаргою на судове рішення про визнання особистим майном одного з подружжя спірної квартири відкрито касаційне провадження, проте рішення ще не прийнято. Суди попередніх інстанцій на порушення норм процесуального права не дали правової оцінки документам, не навели доводів та не обґрунтували у своєму рішенні мотиви відмови прийняття доказів.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що всі подані ОСОБА_2 позови та скарги є незаконними, необґрунтованими і такими, що грубо порушують її права як законного власника квартири. Вважає, що ОСОБА_2 зловживає своїм правом на звернення до суду з позовом в разі порушення прав, користуючись тим, що він звільнений від сплати судового збору. При подачі позовів та скарг ОСОБА_2 вводить суд в оману. Договір купівлі-продажу, на підставі якого вона стала власником квартири, є чинним та не визнаний судом недійсним, тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, знято з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за вказаною адресою. Виселено ОСОБА_2 із зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
31 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду міста Харкова із заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду від 20 квітня 2017 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 12 листопада 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Жовтневий РВ у місті Харкові ГУДМСУ в Харківській області, про усунення перешкод у користуванні власністю, зняття з реєстрації та виселення залишено без задоволення.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року змінено. Скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 243,60 грн і ухвалено в цих частинах нове рішення про відмову в їх задоволенні. В іншій частині вказане рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року залишено без змін. Заяву ОСОБА_2 про поворот виконання рішення залишено без розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 24 квітня 2009 року у справі № 2-1197/09 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про захист права власності, визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя залишено без змін.
Тому рішення суду від 24 квітня 2009 року у справі № 2-1197/09 набрало законної сили.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду міста Харкова.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
31 травня 2018 року цивільну справу № 639/1245/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.