Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 753/13191/16-ц
провадження № 61-44729св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Аркада", Публічне акціонерне товариство "Ощадбанк", Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Панченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Аркада" (далі - ПАТ КБ "Аркада"), Публічне акціонерне товариство "Ощадбанк" (далі - ПАТ "Ощадбанк"), Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"), Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк"), про поділ спільного майна подружжя.
Посилаючись на те, що за час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя здійснені вклади у банківські установи на ім`я відповідача, позивач просила виділити їй у власність 1/2 частини банківських вкладів за договорами, відкритими у ПАТ КБ "Аркада", ПАТ "Ощадбанк", ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ПАТ КБ "Приватбанк", та зобов`язати відповідача компенсувати 1/2 частини грошових коштів та 1/2 частини нарахованих відсотків на суми банківських вкладів, що знаходилися на депозитних рахунках у вказаних банківських установах, та зняті відповідачем після припинення шлюбно-сімейних відносин, тобто після 29 жовтня 2014 року. За нормами сімейного законодавства заявлені до поділу грошові кошти є спільним сумісним майном подружжя, яке підлягає поділу з дотриманням принципу рівності часток.
Позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги та остаточно заявила вимогу про виділення їй у власність 1/2 частини суми депозитів, внесених на ім`я відповідача на рахунки у ПАТ КБ "Аркада", ПАТ "Ощадбанк", ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ПАТ КБ "Приватбанк", та відсотків за ними, що складає 245 306,38 грн.
У листопаді 2016 року ОСОБА_2, не визнаючи вимог первісного позову, пред`явив зустрічний позов, у якому зазначав, що джерелом походження заявлених ОСОБА_1 до поділу грошових коштів, є кошти, отримані ним від продажу належних йому на праві приватної власності квартир у м. Ромни Сумської області та у м. Києві, які він продав у 2003 та 2013 роках відповідно. Отримані за договорами купівлі-продажу грошові кошти він вносив у банки під відсотки, за рахунок яких сума коштів збільшувалася. Крім того, квартира у м. Києві до моменту її продажу здавалася в оренду, а тому сума орендної плати також є його особистими коштами. Отже, усі кошти, які знаходились на рахунках у банківських установах, не належать до спільної сумісної власності подружжя і не підлягають поділу. Разом з цим, у період спільного проживання за рахунок коштів сімейного бюджету здійснено накопичення грошових коштів в Приватному акціонерному товаристві "Ренесанс Життя" (далі - ПрАТ "Ренесанс Життя") згідно з укладеного ОСОБА_1 договору добровільного страхування життя від 20 грудня 2011 року № ПГ 037459. У період із 20 грудня 2011 року по 29 жовтня 2014 року ОСОБА_1 внесено страхових платежів на загальну суму 51 061,35 грн, а отже половина цієї суми належить йому. Крім того, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (попередня адреса: АДРЕСА_2 ), набута за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2014 року № Кр 7/285. Вказана квартира придбана за його особисті кошти у розмірі 200 000,00 грн, отриманих від продажу квартири, та 56 025,00 грн спільних коштів подружжя. Оскільки він не претендує на право володіння зазначеною квартирою, ОСОБА_1 повинна компенсувати вкладені ним особисті кошти та половину суми, внесеної за рахунок коштів сімейного бюджету.
Із урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просив суд поділити між сторонами квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (попередня адреса: АДРЕСА_2 ), набуту подружжям за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2014 року № Кр 7/285, шляхом стягнення із ОСОБА_1 компенсації у сумі 225 000,00 грн; виділити йому у власність 1/2 частини страхової суми, сплаченої ОСОБА_1 страховою компанією ПрАТ "Ренесанс Життя" за договором добровільного страхування життя від 20 грудня 2011 року № ПГ 037459, що становить 25 530,00 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини грошових коштів, набутих за час шлюбу, що становить 198 870,51 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 06 квітня 2018 року о 14 год 00 хв.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року залишено без змін.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходи із того, що грошові кошти на загальну суму 397 741,02 грн, які внесені на депозитні рахунки банків на підставі договорів, укладених відповідачем до 29 жовтня 2014 року, тобто до фактичного припинення шлюбних відносин сторін, є спільною сумісною власністю сторін, а тому підлягають поділу між ними у рівних частках. Відповідачем не підтверджено належними доказами, що кошти від продажу квартири у м. Ромни в 2003 році, а також кошти, належні йому від здачі в оренду квартири у м. Києві, внесені на депозитні рахунки у банки. Сторонами підтверджено, що грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн, які внесені відповідачем на депозитний рахунок ПАТ КБ "Аркада", є його особистими коштами, отриманими від продажу квартири у м. Києві в 2013 році, а тому такі кошти, а також нараховані відсотки за ними, не підлягають поділу між сторонами.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що квартира як об`єкт нерухомого майна відсутня, право власності на неї у позивача не виникло і нею не внесена на депозитний рахунок суду грошова сума для грошової компенсації, а тому обраний відповідачем у зустрічному позові спосіб захисту порушеного захисту є неефективним. Страхові внески, сплачені позивачем за договором добровільного страхування життя, є власністю страховика, ці суми не є спільним сумісним майном подружжя і поділу не підлягають.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної оцінки наданим відповідачем доказам, якими підтверджуються обставини фінансової неспроможності сімейного бюджету сторін бути джерелом вкладення грошей на депозитні рахунки банку. Заявник зазначав, що на депозитні рахунку у банках зараховувалися кошти не із сімейного бюджету, а його особисті кошти, отриманні ним від здачі в оренду та продажу квартир, які є його особистою приватною власністю. Вирішуючи вимогу про поділ страхових платежів у розмірі 51 061,35 грн, внесених позивачем на рахунок ПрАТ "Ренесанс Життя" на підставі договору добровільного страхування життя, судами не взято до уваги, що дія вказаного договору закінчилася 19 грудня 2017 року та у цей день позивач отримала страхову виплату, яка підлягає поділу між сторонами. Суди вийшли за межі позовних вимог.
У листопаді 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у яких заявник зазначає, що доводи касаційної скарги про те, що кошти, розміщені на банківських рахунках, є особистою власністю відповідача, оскільки накопиченні ним за рахунок продажу належних йому на праві особистої приватної власності квартир, є безпідставними, так як відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин. Посилання відповідача на незаконність рішення судів у частині відмови у задоволені вимог про поділ страхових внесків, внесених до ПрАТ "Ренесанс життя" на підставі договору добровільного страхування життя, є помилковими, оскільки страхові внески, сплачені за договором особистого страхування життя, є власністю страховика, ці суми не є спільним сумісним майном подружжя і поділу не підлягають, а доказів, які б підтверджували виплату позивачу страхових виплат суду не надано. Заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
У серпні 2019 року від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Враховуючи те, що додаткові пояснення до касаційної скарги подані заявником після закінчення строку на касаційне оскарження, тому Верховний Суд залишає їх без розгляду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі із 10 червня 1978 року.
Сторони не підтримують шлюбно-сімейні відносини, не ведуть спільне господарство і спільний бюджет фактично із 29 жовтня 2014 року.
У період шлюбу ОСОБА_2 відкривалися у банківських установах депозитні рахунки, на яких розміщувались грошові кошти на договірних засадах на визначений строк зберігання.
Так, 31 січня 2013 року ОСОБА_2 уклав із ПАТ КБ "Аркада" договір № 26737 про вклад (депозит) "Раціональний", за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад у сумі 200 000,00 грн на строк 12 місяців і 5 днів.
18 грудня 2013 року ОСОБА_2 уклав із ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів щомісяця "Пенсійний" № 122286-67038, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад у сумі 10 000,00 грн на строк 365 календарних днів.
14 січня 2014 року ОСОБА_2 уклав із ПАТ КБ "Аркада" договір № 32914 про вклад (депозит) "Раціональний", за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад у сумі 10 000,00 грн на строк 12 місяців і 5 днів.
11 лютого 2014 року ОСОБА_2 уклав із ПАТ КБ "Аркада" договір № 33796 про вклад (депозит) "Комфортний", за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад у сумі 50 000,00 грн на строк 12 місяців і 5 днів.
24 березня 2014 відповідач уклав із ПАТ КБ "Аркада" договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу "Оптимальний" № 128015-67038, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад у сумі 20 000,00 грн на строк 7 календарних днів з автоматичним продовженням строку договору.
31 березня 2014 року ОСОБА_2 уклав із ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу "Оптимальний" № 128469-67038, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад у сумі 20 000,00 грн на строк 7 календарних днів із автоматичним продовженням строку договору.
28 квітня 2014 року ОСОБА_2 уклав із ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу "Оптимальний" № 130426-67038, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад у сумі 30 000,00 грн на строк 7 календарних днів з автоматичним продовженням строку договору.
02 червня 2014 року ОСОБА_2 уклав із ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу "Оптимальний" № 132589-67038, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад у сумі 50 000,00 грн на строк 7 календарних днів з автоматичним продовженням строку договору.
04 липня 2014 року ОСОБА_2 уклав із ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу "30 днів" № 135538-67038, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад у сумі 20 000,00 грн на строк 30 календарних днів із автоматичним продовженням строку договору.