Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 345/2022/17-ц
провадження № 61-47478св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Ріпянська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2018 року у складі судді Сухарник І. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Ріпянська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області (далі - Ріпянська сільська рада), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3, яка проживала у домоволодінні на АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння належало їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 березня 2011 року. Для обслуговування домоволодіння її матері відведено земельну ділянку орієнтовною площею 0,21 га. Рішенням Ріп`янської сільської ради від 27 вересня 2013 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,92 га, у тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,21 га, та для ведення особистого селянського господарства площею 0,71 га. Після смерті матері вона прийняла спадщину на домоволодіння, і одночасно їй перейшло право користування земельною ділянкою для обслуговування цього домоволодіння. Рішенням Ріп`янської сільської ради від 03 березня 2017 року № 4-10/2017 їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку площею 0,21 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,28 га. При обмірах земельної ділянки встановлено, що частину земельної ділянки (виступ) самовільно використовує ОСОБА_2, яку вона огородила дерев`яними стовпами із дерев`яними латами. Ця частина землі була предметом спору ще за життя її матері, яка у 2014 році зверталася до сільської ради із заявою про усунення їй перешкод у користуванні вказаною частиною земельної ділянки, про що свідчить відповідь сільської ради від 23 жовтня 2014 року № 297. 10 червня 2016 року та 16 травня 2017 року комісією складені акти, згідно з якими для вирішення спірного питання сторонам рекомендовано звернутися до суду. Оскільки відповідач не бажає погоджувати розмір суміжної земельної ділянки згідно з технічною документацією та демонтувати самовільно встановлену нею огорожу, вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована на АДРЕСА_1, шляхом демонтажу встановленої огорожі із опорних дерев`яних стовпів та дерев`яних лат, відновивши за власний рахунок межовий знак у вигляді одного опорного дерев`яного стовпа, місце розташування якого зазначено згідно з актом прийому-передачі межових знаків та додатку до нього (точка "Д").
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 правомірно користується спірною частиною земельної ділянки, так як межі спірної частини землі із ОСОБА_1 проходять згідно з технічною документацією та кадастрового плану на земельну ділянку площею 0,13 га, що також підтверджується схемою розташування цієї земельної ділянки.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено протиправність набуття ОСОБА_2 права на спірну частину земельної ділянки, а отже, вимоги про усунення перешкод у користуванні цією ділянкою є безпідставними.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2018 рокута постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суди проігнорували архівні дані щодо рішень Ріп`янської сільської ради за 1993 рік та 1997 рік. Ці рішення не скасовані, а отже, є чинними і у них зазначені зовсім інші дані щодо розміру земельної ділянки для обслуговування домоволодіння на АДРЕСА_1 . Відповідач порушила її право користування земельною ділянкою і фактично чинить перешкоди у користуванні її частиною, постійно збільшуючи розмір захопленої частини земельної ділянки.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння, яке знаходиться на АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 грудня 2015 року та копією витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 грудня 2015 року № 49546179. Вказане домоволодіння позивач успадкувала після смерті матері ОСОБА_3, якій домоволодіння належало на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 березня 2011 року.
Відповідно до архівного витягу від 17 червня 2016 року № 11-33/344 рішенням Ріп`янської сільської Ради народних депутатів від 23 грудня 1993 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,49 га. Площа по угіддях не зазначена. Також у цьому рішенні вказано, що при видачі державного акта можливі незначні зміни загальної площі.
Рішенням Ріп`янської сільської ради від 27 вересня 2013 року № 10-22/2013 "Про передачу земельних ділянок у власність" ОСОБА_3 передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,92 га, у тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,21 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,71 га.
Згідно з відповіддю сільського голови Іваськіва М. М. від 03 січня 2017 року № 9 на адвокатський запит від 21 грудня 2016 року № 645/16, розмір земельної ділянки ОСОБА_2 на АДРЕСА_1, становить: для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,13 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,57 га; розмір земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , становить для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,21 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,81 га. Межові знаки встановлено по паркану, який багато років не змінювався.
16 лютого 2017 року позивач звернулася із заявою до Ріп`янської сільської ради про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Ріп`янської сільської ради від 03 березня 2017 року № 4-10/2017 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку площею 0,21 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,28 га.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 . У технічній документації в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання відсутнє погодження суміжного землекористувача - ОСОБА_2 .
Згідно з договором дарування від 02 березня 1994 року ОСОБА_2 подаровано домоволодіння на АДРЕСА_1 .
У зв`язку з оформленням договору дарування, рішенням Ріп`янської сільської ради від 23 грудня 1993 року їй передано земельну ділянку площею 0,13 га.
Рішенням Ріп`янської сільської ради від 21 липня 2016 року № 3-6/2016 ОСОБА_2 наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,13 га, яка знаходиться у с. Ріп`янка.
Частина земельної ділянки (виступ), якою користується ОСОБА_2, вже була предметом спору ще за життя матері позивача - ОСОБА_3, яка 02 вересня 2014 року зверталася до сільської ради із заявою про усунення перешкод у користуванні спірною частиною земельної ділянки, на що сільським головою Ріп`янської сільської ради Іваськівим М. М. надано відповідь від 23 жовтня 2014 року № 297, згідно з якою спір виник за виступ земельної ділянки зі сторони господарства ОСОБА_5, але цей виступ є і в схематичному плані земельної ділянки ОСОБА_5 , який розроблено 25 років тому. Встановити розмір виступу неможливо через відсутність інформації, є загальна кількість землі.
Відповідно до технічного паспорта від 08 листопада 1991 року на житловий будинок на АДРЕСА_1, який містить схематичний план земельної ділянки відповідача, земельна ділянка під будинком має виступ, по межі якого встановлена спірна огорожа, що відповідає схемі розташування цієї земельної ділянки площею 0,13 га, виготовленій у 2016 році, а також кадастровому плану цієї ж земельної ділянки.