Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 607/7711/16-ц
провадження № 61-47133св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2017 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Сташківа Б. І., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15 квітня 2013 року згідно з договором купівлі-продажу він продав ОСОБА_2 100 % частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антін" (далі - ТОВ "Антін"), розташованого у с. Жеребки, Підволочиського району Тернопільської області, за 3 200 000,00 грн, що на день укладення договору еквівалентно 400 000,00 дол. США. На момент укладення договору відповідачем сплачено 100 000,00 дол. США, що становило еквівалент 800 000,00 грн, а решту суми - 2 400 000,00 грн, що в еквіваленті становило 300 000,00 дол. США, відповідач зобов`язувався сплатити до 15 квітня 2015 року. Вказаний перший платіж, зроблений відповідачем у валюті США, свідчить про те, що вони однаково розуміли умови укладеного між ними договору, тобто при знеціненні гривні відповідач зобов`язаний сплатити позивачу загалом 300 000,00 дол. США. Аналогічно, при знеціненні долара США зобов`язаний сплатити 2 400 000,00 грн, що забезпечило б повернення такої ж суми грошових коштів, за яку він продав відповідачу свою частку в товаристві. Проте до 15 квітня 2015 року відповідач не сплатив жодних коштів на виконання взятого ним зобов`язання.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 300 000,00 дол. США, що еквівалентно 7 560 000,00 грн, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 491 400,00 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 821 041,41 грн заборгованості за договором купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Антін" від 15 квітня 2013 року та 181 874,16 грн - 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Антін" від 15 квітня 2013 року за період із 16 квітня 2015 року по 18 липня 2016 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов`язання за договором купівлі-продажу 100 % частки статутного капіталу ТОВ "Антін" від 15 квітня 2013 року. Відповідачем до матеріалів справи долучено копії квитанцій про зарахування на рахунок ОСОБА_1 коштів, проте ці квитанції не свідчать про виконання зобов`язання, так як на вказаних квитанціях платником зазначений " ОСОБА_1 ", а тому такі квитанції не можуть вважатись належним доказом того факту, що кошти за вказаними квитанціями сплачені ОСОБА_2 у рахунок виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Антін" від 15 квітня 2013 року.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що 13 грудня 2017 року ПАТ "Акцент-Банк" на запит апеляційного суду надано інформацію про те, що загальний вигляд квитанцій не відповідає формі квитанцій, затверджених у ПАТ "А-Банк" відповідно до вимог Постанови Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 "Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні" (пункт 2 розділ ІV). Операції з готівкою зазначених у квитанціях, які додані до запиту, у програмних комплексах ПАТ "А-Банк" відсутні, рух коштів не здійснювався, заяви на переказ готівки відсутні. У договорі позики від 15 квітня 2013 року відсутні будь-які дані, що він укладається відповідно до статті 1053 ЦК України з метою новації боргу ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Антін" від 15 квітня 2013 року, а також про припинення зобов`язань за цим договором на підставі частини другої статті 604 ЦК України у результаті новації.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2017 рокута постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, чим порушив його права. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваних рішень. Суди безпідставно не врахували обставини, які визнавались сторонами у справі. Необґрунтовано та безпідставно суди не прийняли до уваги й квитанції видані банком, як докази, що вказують про сплату ним коштів на виконання умов договору. При цьому, суд взагалі не дав оцінки тому факту, що у всіх квитанціях у графі призначення платежу вказано "До вкладу договору від ОСОБА_2 та вказаний ІПН ОСОБА_2 - НОМЕР_1 ". Крім того, у графі платник здійснено підпис " ОСОБА_2 ". Суд безпідставно на заявлене ним клопотання не витребував офіційні письмові документи в ПАТ "А-Банк", а саме виписки по рахунках ОСОБА_1, а обмежився копією нібито відповіді банку, що операції за наданими ним квитанціями банком не проводились. Суд, ухвалюючи рішення, помилково визначив еквівалент суми за офіційним курсом НБУ а не курсом комерційних банків м. Тернополя, що суперечить умовам договору від 15 квітня 2013 року та нормам матеріального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що 15 квітня 2013 року між учасником ТОВ "Антін" громадянином Німеччини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Антін" .
Згідно з пунктом 5 договору, продаж ОСОБА_1 належної йому частки статутного капіталу товариства за домовленістю сторін вчинено на суму 3 200 000,00 грн, що на момент укладення цього договору за середнім курсом продажу доларів США приватним особам комерційними банками м. Тернополя є еквівалентом суми 400 000,00 дол. США, із яких 800 000,00 грн, що в еквіваленті становить 100 000,00 дол. США, сплачені покупцем продавцю у день підписання цього договору, а решту суми - 2 400 000,00 грн, що в еквіваленті становить 300 000,00 дол. США будуть сплачені покупцем продавцю до 15 квітня 2015 року.
На копії договору купівлі-продажу статутного капіталу від 15 квітня 2013 року здійснено такі записи: "15 квітня 2013 року ОСОБА_1 прийняв 100 000,00 дол. США"; "28 квітня 2014 року прийняв 1 200 000,00 грн".
Поряд із цими записами мітяться підписи позивача.
Отже, крім 100 000,00 дол. США, отримання яких визнається позивачем та відповідачем, 24 квітня 2014 року сплачено позивачу ще 1 200 000,00 грн, про що свідчить здійснення запису на копії договору та підпис позивача. Отримання вказаних коштів у суді апеляційної інстанції визнав представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
Виходячи із наведеного, 28 квітня 2014 року позивач отримав кошти у сумі 1 200 000,00 грн, що в еквіваленті становить 105 659,41 дол. США.
Станом на 28 квітня 2014 року сума неповернутих відповідачем коштів за договором становила 194 340,59 дол. США (300 000,00 дол. США - 105 659,41 дол. США = 194 340,59 дол. США).
Нормативно-правове обґрунтування
Статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).