Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 686/560/17-ц
провадження № 61-39277св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Другий відділ державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 21 травня 2018 року у складі колегії суддів:
Спірідонової Т. В., Грох Л. М., Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Другий відділ державної виконавчої служби
м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, про зняття арешту з майна.
Позовна заява мотивована тим, що 18 березня 2011 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав у позику кошти в сумі 276 500,00 грн, що еквівалентно 35 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення позики до 18 березня 2012 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики цього ж дня між ними укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48,8 кв. м, яка належить йому на праві власності. Позичальник ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за договором позики належним чином не виконав та станом на 16 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 за договором позики склала 610 482,50 грн, що в еквіваленті становить 28 250,00 доларів США. Ринкова вартість предмету іпотеки станом на 25 грудня 2015 року становила 423 242,00 грн. Позивач зазначив, що має намір звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру для погашення заборгованості за договором позики, проте старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС м. Хмельницького 14 січня 2014 року при виконанні виконавчого листа про стягнення коштів на користь ОСОБА_3 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 . Наявність вказаного арешту перешкоджає позивачу, як іпотекодержателю, у реалізації пріоритетного права на задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1, загальною площею
48,8 кв. м, належну на праві приватної власності ОСОБА_2, накладеного постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Самборського І. М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 січня 2014 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 22 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 не є володільцем і не власником вказаної квартири, а лише іпотекодержателем, тому права позивача, як іпотекодержателя спірного майна, не пов`язані ні з правом власності на майно, ні з правом володіння ним, отже, вимоги про звільнення майна з під арешту є безпідставними.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 21 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 Знято арешт із квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 січня 2014 року, винесеною державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби
м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивач має переважне право на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за рахунок реалізації заставленого майна, адже зобов`язання за договором позики
ОСОБА_2 належним чином не виконувалися, а наявність арешту предмета іпотеки порушує права позивача, як іпотекодержателя, на переважне перед іншими кредиторами право задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 21 травня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у своїй постанові апеляційний суд зазначав, що іпотекодержатель має право на свій розсуд вибирати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах передбачених пунктом 14 цього договору, проте на адресу ОСОБА_2 жодного разу не направлялись вимоги щодо належного виконання умов договору та сплати боргу, тому позивач спочатку повинен був звернутися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 всієї суми заборгованості, відсотків та штрафних санкцій, адже договір іпотеки є похідним від основного договору та вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації не є самостійними вимогами, а є лише способом задоволення вимоги кредитора до боржника за основним зобов`язанням.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_2 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 18 березня 2011 року між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 кошти в сумі 276 500,00 грн, що в еквіваленті становить
35 000,00 доларів США, строком до 18 березня 2012 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 18 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 656.
Відповідно до пункту 2 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1, загальною площею
48,8 кв. м, яка є власністю ОСОБА_2 .
Пунктом 14 договору іпотеки передбачено, що у разі невиконання іпотекодавцем у строк до 18 березня 2012 року зобов`язання за основним договором, сторони домовилися про те, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; права іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку". Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 14 цього договору.