Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 520/12184/15-ц
провадження № 61-31295св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана представником Лисецькою Оленою Олександрівною, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року у складі судді: Васильків О. В., та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Одеської міської ради від 14 вересня 1999 року №284-ХХШ ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0665 га цільового призначення "для дачного будівництва", що знаходиться по АДРЕСА_1 (до зміни АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 .
Між суміжними ділянками АДРЕСА_1 існував прохід, який у липні 2015 року власники земельної ділянки по АДРЕСА_5 захопили, загальний прохід забетонували, заклали плиткою, підготували встановлення розсувних воріт для повного закриття проходу, змінивши тим самим межі своєї земельної ділянки.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила усунути перешкоди у користуванні проходом між суміжними ділянками, які належать на праві власності ОСОБА_1 (кадастровий номер 5110136900:24:005:0203) та ОСОБА_3 (кадастровий номер 5110136900:24:005:0096) по АДРЕСА_6 шляхом зобов`язання відповідачів:
не перешкоджати вільному потраплянню до власної хвіртки через прохід між суміжними ділянками її ОСОБА_1 (кадастровий номер 5110136900:24:005:0203) та ОСОБА_3 (кадастровий номер 5110136900:24:005:0096) по АДРЕСА_6 ;
демонтувати частину існуючих воріт з вбудованою хвірткою, що встановлені для забезпечення в`їзду (входу) на земельну ділянку ОСОБА_3 (кадастровий номер 5110136900:24:005:0096), на відстань 1,15 м від межі земельної ділянки ОСОБА_1 (кадастровий номер 5110136900:24:005:0203) з фасадної частини земельної ділянки;
демонтувати частину існуючої огорожі з тильної сторони земельної ділянки ОСОБА_3 (кадастровий номер 5110136900:24:005:0096) на відстані 1,31 м від межі земельної ділянки її ОСОБА_1 (кадастровий номер 5110136900:24:005:0203);
не забудовувати прохід та не встановлювати хвіртку між суміжними ділянками її ОСОБА_1 (кадастровий номер 5110136900:24:005:0203) та ОСОБА_3 (5110136900:24:005:0096) по АДРЕСА_6 ;
забрати плитку та привести прохід між ділянками кадастровий номер 5110136900:24:005:0103 та кадастровий номер 5110136900:24:005:0096 у стан, що відповідає базі даних чергового кадастру м. Одеси, а саме щоб відстань між межами земельних ділянок на початку (від вул. Толбухіна ) складала 1,15 м та у кінці 1,31 м;
стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Усунено ОСОБА_1 перешкоди у користуванні проходом між ділянками, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1, кадастровий номер якої 5110136900:24:005:0203, та ОСОБА_3, кадастровий номер якої 5110136900:24:005:0096, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6, шляхом зобов`язання ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 :
не перешкоджати вільному потраплянню до калитки через прохід між суміжними ділянками, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1, кадастровий номер якої 5110136900:24:005:0203, та ОСОБА_3, кадастровий номер якої 5110136900:24:005:0096, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 ;
демонтувати частини існуючих воріт з вбудованою хвірткою, які встановлені для забезпечення в`їзду (входу) на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 , кадастровий номер якої 5110136900:24:005:0096, на відстані 1,15 м. від межі земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, кадастровий номер якої 5110136900:24:005:0203, з фасадної частини земельної ділянки;
демонтувати частини існуючої огорожі з тильної сторони земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, кадастровий номер якої 5110136900:24:005:0096, на відстані 1,31 м. від межі земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, кадастровий номер якої 5110136900:24:005:0203;
не забудовувати прохід, та не встановлювати калитку між суміжними ділянками, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1, кадастровий номер якої 5110136900:24:005:0203, та ОСОБА_3, кадастровий номер якої 5110136900:24:005:0096, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 ;
забрати плитку, та привести прохід між суміжними ділянками, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1, кадастровий номер якої 5110136900:24:005:0203, та ОСОБА_3, кадастровий номер якої 5110136900:24:005:0096, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6, у стан, що відповідатиме базі даних чергового кадастру, а саме забезпечити відстань між межами земельних ділянок на початку (від АДРЕСА_4 ) у розмірі 1,15 м. та у кінці - 1,31 м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між земельною ділянкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою ОСОБА_3 по АДРЕСА_5 існував загальний прохід, який діями відповідачів перекрито встановленням воріт, що закриваються на електронний ключ. Оскільки вказані обставини створюють перешкоди для вільного проходу між земельними ділянками, порушують права землевласника ОСОБА_1 у вільному доступі до належної їй земельної ділянки зі сторони земельної ділянки ОСОБА_3 , суд першої інстанції зробив висновок про захист порушеного права шляхом усунення перешкод у користуванні проходом між ділянками у спосіб, визначений експертним шляхом.
Також суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 обґрунтовано звернулася із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки, незважаючи на те, що суміжними землевласниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3, однак, перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивачу чиняться не тільки ОСОБА_3, а й членами сім`ї ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та ОСОБА_4, і судом встановлено факт наявності перешкод у вільному проході позивача між суміжними ділянками, що неправомірно перекрито відповідачами.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 січня 2017 року у складі судді: Васильків О. В., внесені виправлення у рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року, замінивши в тексті рішення помилково вказане прізвище відповідачів " ОСОБА_6 " на вірне " ОСОБА_7 " у відповідних відмінках.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 відхилено, рішення Київського районного суд м. Одеси від 21 грудня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявні у справі докази вказують на те, що між земельними ділянками ще з часу існування дачно-будівельних кооперативів завжди існував прохід загального користування. Наявність проходу відображена і в державних актах на земельні ділянки, де одна із меж ділянок межує з землями територіальної громади м. Одеси. Таким чином, прохід між земельними ділянками є проходом загального користування, тобто проходом, яким можуть користуватися вільно не лише ОСОБА_1 чи ОСОБА_9 та члени їх сімей, а й будь-хто із громадян, оскільки прохід між ділянками є землею територіальної громади м. Одеси, яка не передавалась у власність або користування сторонам чи будь-кому з громадян. Та обставина, що прохід між земельними ділянками є загальним проходом, тобто, проходом з вільним доступом до такого, вказує на те, що будь-які ворота, хвіртки, загорожі тощо на проході мають бути відсутні. Власник земельної ділянки по АДРЕСА_5 для убезпечення безперешкодного проникнення сторонніх осіб на власну земельну ділянку вправі звести на межі своєї земельної ділянки огорожу, тому посилання відповідачів на те, що прохід було перекрито воротами з хвірткою для безпеки всіх суміжних землевласників колегія суддів відхилила, оскільки прохід є загальним і користуватися таким вільно вправі не лише суміжні землевласники. Прохід загального користування є землею територіальної громади міста, а, відтак, має бути вільним для проходу будь-кому.
Апеляційний суд зазначив, що територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради є власником землі проходу загального користування між земельними ділянками, і Одеська міська рада вправі подати позов щодо проходу, проте це не позбавляє й права ОСОБА_1 на подання позову про усунення перешкод у користування проходом, який межує з її земельною ділянкою, оскільки таким проходом вона безпосередньо користувалася та має намір користуватися й надалі. Згода інших суміжних землекористувачів на закриття проходу, так само як і згода надати ОСОБА_1 ключ від хвіртки, влаштованої у ворота, встановлені для в`їзду (входу) на ділянку ОСОБА_3, не є підставою для відмови у позові.
Аргументи учасників справи
У липні 2017 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_10 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не визначився із складом осіб, які беруть участь у справі, оскільки ОСОБА_4 не проживає за адресою АДРЕСА_8, не є власником земельної ділянки, що межує зі спірним проходом по АДРЕСА_5, і не здійснював благоустрій цього проходу. Зазначає, що власник спірного проходу - Одеська міська рада, не була залучена до участі у справі. Одеська міська рада не зверталася із позовом, тому суд першої інстанції безпідставно застосував статті 319, 321, 386, 391 ЦК України.
Вказує, що висновок № 099/2016 комплексної судової земельно-технічної експертизи від 08 листопада 2016 року є недопустимим доказом, оскільки при проведені експертизи, експерт порушив вимоги частини 3 статті 147 ЦПК України (у редакції, чинній на момент проведення експертизи) і надав відповідь на питання, яке суд не ставив на вирішення експерту в ухвалі від 26 липня 2016 року, а саме: у відповіді на 3 питання зазначив, які будівельні роботи необхідно провести для відновлення проходу загального користування, при тому, що суд просив експерта встановити - які будівельні роботи необхідно провести для відновлення меж земельних ділянок, які належать сторонам на праві власності. При цьому висновок експерта здійснений на підставі технічного звіту по визначенню меж земельних ділянок між власниками державних актів, розроблений ДП "Укргеоінформ", що у розумінні Закону "Про землеустрій" не є "документацією із землеустрою".
Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржуються у касаційному порядку лише у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому у касаційному порядку не переглядаються.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені рішення залишити без змін.
Заперечення мотивовані безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки ОСОБА_4 чинить позивачу перешкоди у користуванні власністю та проходом загального користування; хоча Одеська міська рада є власником землі проходу загального користування між земельними ділянками, проте ОСОБА_1 не позбавлена права на подання позову про усунення перешкод у користування проходом. Вважає, що суди правильно застосували статті 391, 396 ЦК України, а ОСОБА_4 правом на клопотання про призначення експертизи чи поставлення питань експерту не скористався.