Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 444/1725/16-ц
провадження № 61-31110св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 30 листопада 2016 року у складі судді: Оприск З. Л., та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2017 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору таким, що не відбувся, та повернення завдатку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено у простій письмовій формі у присутності свідка ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,9 соток та Ѕ частини будинку площею 43,7 кв. м на АДРЕСА_1 за ціною 120 000 грн. Частину суми у розмір 90 000 грн ОСОБА_1 сплачено в момент укладення договору, як завдаток, а решту 30 000 грн позивач повинна була сплатити протягом двох років, а відповідач зобов`язувався представити правовстановлюючі документи на житло та земельну ділянку, а після оплати всієї суми - оформити договір купівлі-продажу у нотаріальній формі.
ОСОБА_2 у встановленому законом порядку договору купівлі-продажу не оформив і змінив умови попередньої домовленості, а саме: замість 30 000 грн вимагав оплатити 2 500 доларів США, і запропонував укласти договір дарування, а не купівлі-продажу частини будинку та земельної ділянки. Крім того відповідач приховав від неї недоліки нерухомого майна, про які вона не знала. Позивач вважала, що договір купівлі-продажу не був укладений у встановленому законом порядку з вини відповідача і він повинен повернути їй завдаток у подвійному розмірі та відшкодувати витрати, понесені нею на ремонт у кімнаті, який необхідно було зробити для проживання у ній з дитиною.
ОСОБА_1 просила:
визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,9 соток та нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_2, між нею та ОСОБА_2 таким, що не відбувся з вини відповідача;
стягнути з ОСОБА_2 180 000 грн подвійного завдатку та 11 824,50 грн витрат, понесених на ремонт кімнати у вказаному будинку.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 30 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 90 000 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 вказав, що готовий укласти договір купівлі-продажу спірного житла, і згідно розписки від 15 липня 2014 року ОСОБА_2 зобов`язувався надати документи для переоформлення права власності після сплати останньої суми боргу ОСОБА_1, тому у задоволенні позовної вимоги про визнання договору таким що не відбувся з вини відповідача необхідно відмовити. Оскільки договір купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, суд першої інстанції зробив висновок, що сплачені в рахунок виконання договору ОСОБА_1 90 000 грн є авансом і повинні бути повернуті у тому ж розмірі в якому вони передавалися.
При відмові у задоволенні позовних вимог про стягнення із ОСОБА_2 11 824,50 грн витрат на ремонт кімнати, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, суд зазначив, що ОСОБА_1 з листопада 2014 року проживала у спірному житлі і без згоди ОСОБА_2 зробила поліпшення, які не можна відокремити без шкоди, а тому вона не має права на відшкодування їх вартості.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 13 січня 2017 року у складі судді Оприск З. Л. внесено виправлення у вступній частині повного рішення Жовківського районного суду Львівської області від 30 листопада 2016 року у справі 444/1725/16-ц, а саме вказано дату ухвалення рішення "30 листопада 2016 року" замість "05 грудня 2016 року".
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилено. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 30 листопада 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що кошти передані ОСОБА_1 ОСОБА_2 у розмірі 90 000 грн є авансом, який підлягає поверненню, що відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача про відшкодування витрат, які вона понесла на ремонт у кімнаті у будинку, оскільки будинок не є її власністю, а проведені нею поліпшення не можна відокремити без шкоди для будинку.
Аргументи учасників справи
У липні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент передання коштів у відповідача не було права власності на житловий будинок і земельну ділянку. Вважає помилковим посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12, оскільки 15 липня 2014 року між сторонами було укладено договір завдатку. Тому передані ОСОБА_2 кошти у розмірі 90 000 грн є завдатком. Оскільки ОСОБА_2 не оформив документи про право власності на житловий будинок і земельну ділянку, то саме із його вини не було укладеного договір купівлі-продажу і він повинен повернути завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку. ОСОБА_1 зазначає, що за час проживання у спірному житловому будинку вона зробила у ньому ремонт, а тому кошти, витрачені на ремонт підлягають стягненню на її користь.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 90 000 грн завдатку та 11 824,50 грн витрат, понесених на ремонт кімнати у будинку, у задоволенні яких судами відмовлено. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 15 липня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,9 соток та Ѕ частини будинку площею 43,7 кв. м на АДРЕСА_1 за ціною 120 000 грн, частину якої у сумі 90 000 грн, що є еквівалентом 7 500 доларів США, позивачем сплачено на момент укладення договору з правом на проживання у будинку, а решту суми у розмірі 30 000 грн, що еквівалентно 2 500 доларів США, позивач повинна була сплатити частинами протягом двох років, а ОСОБА_2 після оплати всієї суми зобов`язувався надати документи про право власності на будинок, що підтверджується розпискою від 15 липня 2014 року.
Суди встановили, що ОСОБА_1 за власні кошти, користуючись допомогою родичів, провела ремонтні роботи, та з листопада 2014 року проживала у спірному житлі, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 . У подальшому ОСОБА_1 решту грошових коштів не передала ОСОБА_2, договір купівлі-продажу спірного житла сторонами в установленому законом порядку укладений не був.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
У постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 зроблено висновок, що "внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок. Оскільки договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, передана ОСОБА_8 відповідачу грошова сума в розмірі 968 420 гривень є авансом, який підлягає поверненню позивачу, тому висновок суду касаційної інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення авансу за попереднім договором є помилковим".
Суди встановили, що договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений не був, кошти у сумі 90 000 грн відповідач позивачу не повернув.
Тому посилання у касаційній скарзі про те, що передані ОСОБА_2 кошти у розмірі 90 000 грн є завдатком і він повинен повернути завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку, колегія суддів відхиляє. Оскільки підстави для застосування до спірних відносин частини першої статті 571 ЦК України відсутні.