Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 201/3914/17-ц
провадження № 61-43325св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2018 року у складі судді Ходаківського М. П. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів:
Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про визнання частково недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину.
Позов мотивовано тим, що 05 листопада 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № IFWWGA00000038, за умовами якого банк надав позивачу кредит у розмірі 11 250,00 доларів США, 1 250,00 доларів США на оплату страхових платежів, зі сплатою 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3 % від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати. При цьому умовами договору не визначено, які саме послуги за обслуговування кредиту надаються банком. Обов`язок сплачувати комісію позивач вважає несправедливою умовою договору, яка суперечить вимогам статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", з огляду на що позичальник уклав договір під впливом істотної помилки щодо своїх прав.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати пункт 7.1 кредитного договору від 05 листопада 2007 року № IFWWGA00000038 щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом перерахування щомісячних платежів, а сплачені платежі зарахувати на погашення тіла кредиту.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду, про застосування якого заявлено відповідачем.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 18 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач безпідставно нараховував, а позивач сплачував комісію за обслуговування кредиту, а саме за компенсацію сукупних послуг за рахунок позивача, що є незаконним. Крім того, відповідно до пункту 7.1 кредитного договору, термін користування кредитом визначений
до 05 листопада 2017 року, отже, позивач звернувся з позовом у межах строків позовної давності.
У листопаді 2018 року від АТ КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якому заявник просить залишити без задоволення вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 05 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір
№ IFWWGA00000038, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 10 000,00 доларів США, а також у розмірі 1 250,00 доларів США на оплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитними коштами у розмірі
0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з умовами договору.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.