Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 344/17677/15-ц
провадження № 61-28054св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота",
представники позивача: Якубовський Олександр Олександрович, Цибулько Олексій Іванович,
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - адвокат Симовоник Ярослав Васильович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Беркій О. Ю., Василишин Л. В., Пнівчук О. В. від 13 червня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" (далі - ПАТ "Банк Золоті Ворота") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що згідно кредитного договору № 02/500Ф про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної) від 24 вересня 2008 року ОСОБА_2 отримав у банку кредит в сумі 200 000,00 грн під 15,99% річних, з кінцевим терміном повернення до 23 вересня 2015 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 25 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого остання надала в іпотеку банку належну їй двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Оскільки зобов`язання належним чином не виконано, кредит не повернуто, банк просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором № 02/500Ф про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної) від 24 вересня 2008 року за період з 24 вересня 2008 року по 04 грудня 2015 року в розмірі 881 908,58 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 39,2 кв. м, загальною площею 71,7 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ "Банк Золоті Ворота" з укладанням банком договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною визначеною на підставі оцінки даного майна субʼєктом оціночної діяльності станом на дату продажу, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також з наданням ПАТ "Банк Золоті Ворота" всіх повноважень, необхідних для здійснення такого продажу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2017 року позов ПАТ "Банк Золоті Ворота" задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Банк Золоті Ворота" за договором № 02/500Ф про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної) від 24 вересня 2008 року за період з 24 вересня 2008 року по 04 грудня 2015 року в розмірі 881 908,58 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 05 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М. В., за реєстровим № 5407, - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 39,2 кв. м, загальною площею 71,7 кв. м, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 02 жовтня 2007 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ "Банк Золоті Ворота" з укладанням банком договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною визначеною на підставі оцінки даного майна суб`єктом оціночної діяльності станом на дату продажу, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також з наданням ПАТ "Банк Золоті Ворота" всіх повноважень, необхідних для здійснення такого продажу.
Задовольняючи позов та звертаючи стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 Франківську наданої банку - іпотекодержателю в рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що в порушення договірних зобов`язань позичальником не було проведено погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в установлені терміни.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у серпні 2009 року банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості, тим самим змінивши строк основного зобов`язання, а з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся лише у грудні 2015 року, тобто поза межами позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, що є підставою для відмови у позові.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року ПАТ "Банк Золоті Ворота" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01 січня 2014 року у справі № 6-133цс14, відповідно до якого за договором, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту. Станом на день звернення до суду з указаним позовом основне зобовʼязання не виконано. Крім того, суд не врахував, що позовна давність була перервана у звʼязку із предʼявленням у 2009 році ПАТ "Банк Золоті Ворота" до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області позову до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно за вказаним кредитним договором. Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ухвалений у справі № 0907/4092/2012, на який посилається відповідач, не має преюдиційної сили в указаній справі, оскільки ні позичальник ОСОБА_2, ні відповідач ОСОБА_1 не є особами, щодо яких він був ухвалений. Кредитний договір та іпотечний договір ніким не оскаржені, є чинними, тому підлягають виконанню.
Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу
У серпні та листопаді 2017 року до касаційного суду надійшли заперечення та додаткові пояснення ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указані справі і витребувано цивільну справу № 344/17677/15-ц з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указана справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 24 вересня 2008 року між акціонерно-комерційним банком "Золоті Ворота", правонаступником якого є ПАТ "Банк Золоті Ворота", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 02/500Ф про надання споживчого кредиту у формі невідновлювальної кредитної лінії, згідно якого останньому надано кредит у розмірі 200 000,00 грн під 15,99% річних за користування кредитними коштами, з кінцевим терміном погашення до 23 вересня 2015 року.
25 вересня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого остання надала в іпотеку банку належну їйдвокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 39,2 кв. м, загальною площею 71,7 кв. м.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2015 року у справі № 344/19705/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк Золоті Ворота" заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2008 року № 02/500Ф в сумі 243 333,33 грн.
У зв`язку з невиконанням вказаного судового рішення основне зобовʼязання належним чином не виконане, станом на 04 грудня 2015 року заборгованість становить 881 908,58 грн, тому банк звернувся до суду з указаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету ПАТ "Банк Золоті Ворота" від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.